Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"

Бо в іншому разі в наглядача можуть виникнути питання.

Вона загигикала й широко посміхнулася.

— Я вам подобаюся? — Ідіотський вишкір — лише маска. Вона і з-під неї продовжувала його вивчати.

— Так… — Мартін не зводив із неї очей, сподіваючись, що при цьому має вигляд чоловіка, що от-от утратить голову од хіті. — Ви мені дуже подобаєтеся. — Таку красу забезпечували лиш пристойна дієта та висококласна система охорони здоров’я. Чоловік спробував усміхнутися іще ширше. — І не тільки через вашу вроду, а ще й через вашу рішучість. Одне без іншого — і вже ефект не той.

Контур її усмішки ніби набув різкості.

Десь під час цієї дуелі всміхайликів знову явився офіціант і прибрав тарілки, поставивши замість них основну страву.

— Виглядає непогано. — Рейчел видимо розслабилася, беручи в руки ніж і виделку. — Кгхм, не озирайтеся, але наша тінь зараз дивиться в інший бік. Знаєте, що я вам скажу. Вам пощастило, ви природжений джентльмен. Більшість тутешніх чоловіків уже би спробували мене помацати. У цих закладах така атмосфера.

— Коли чоловікові за п’ятдесят-шістдесят років, то його зазвичай покидають страхи, що як не вхопиться за все це зараз обома, то воно втече. От тільки через відсутність ліків од старіння тут… — Йому стало незатишно продовжувати цю тему.

— Так, і я це дуже ціную. — Вона посміхнулася йому у відповідь. — Вам хто-небудь казав, що вам дуже пасує посмішка? Я так давно кручуся в цій помийниці, що вже й забула, яка на вигляд щира посмішка. Не кажучи вже про те, як воно спілкуватися з дорослою, зрілою людиною. Хай там як… — Мартін раптом смикнувся. Палець її ноги торкнувся внутрішньої сторони його ноги, — а ви мені, здається, до вподоби, — тихо проказала вона.

Мартін відповів не одразу, але потім тверезо кивнув:

— Вважайте, ви мене причарували.

— Справді? — вишкірилася вона і посунула палець ноги вище.

У нього перехопило подих.

— Припиніть! А то оскандалимося! — Він водив очима навколо в удаваному жаху. — Сподіваюся, ніхто цього не бачить.

— Жодних шансів. Саме для цього тут і призначені скатерки. — Жінка негучно розсміялася, і за якусь мить він уже сміявся разом із нею. Рейчел тихо продовжувала говорити: — Нам треба закінчити зі справами, щоб можна було розслабитися і поїсти для задоволення. Завтра ви повернетеся на борт «Владаря Ванека», і найпевніше вам запропонують підзаробити ще — подовжити контракт. Якщо вам цікаво набити кишені потугіше й докластися при цьому до порятунку кількох мільйонів життів, ви скажете «так». Мені також вдалося дізнатись, що своїм флагманом адміральський штаб хоче зробити саме «Владаря Ванека», я теж там буду…

— Ви що? Як вам це вдасться?

— У ролі дипломатичного спостерігача. Моя робота — переконатися, що Фестиваль (хотілось би мені знати про нього побільше) не порушує шість окремих договорів. Неофіційно я також наглядатиму і за діями Нової Республіки. Тут усе набагато складніше, ніж здається, але цього вже буде забагато. Ми ж не псуватимемо цю вечерю, ні? Якщо ви згодні, то ходімте до мене. Моє помешкання убезпечене. Там я дорозкажу решту, а місцеві «штазі» вважатимуть, що ви розважаєтесь, як і годиться всякому позаштатному інженеру в парубочому стані. Додому ви відправитеся із кругленькою сумою на платіжному рахунку, а також чималим бонусом від спецгрупи ВР ООН. Усе буде добре. Може, ми відкладемо справи і нарешті поїмо? А то зараз усе захолоне...

— Мене цей план влаштовує. — Мартін нахилився ближче: — Я тут подумав був про легенду для місцевих «штазі».

— Ну? — вона взялася за виделку.

— А вона передбачає додаткову пляшку вина, яку можна захопити по дорозі додому? Ну, й те, щоб провести потім час разом?

— Що ж, мабуть… — вона не зводила з нього очей. Мартін помітив, які розширені в неї зіниці.

— Вам би виговоритися перед кимось, — поволі проказав він.

— Хіба тільки мені? — Вона поклала виделку. Під столом, де ніхто не бачив, Рейчел знову потерлась пальцем об його щиколотку. Мартін відчув, як заторохтіло серце, як кров прилила до обличчя. Вона повністю зосередилася на ньому. До краплиночки. — У вас давно нікого не було? — неголосно запитала вона.

— Довше цих чотирьох місяців. — Раптом вона забрала ногу.

— Їжте давайте, — промовила вона. — Якщо хочете, щоб із нашої легенди для прикриття був якийсь толк.

— Асистенте, відкрий канал до Германа.

— Маю клопіт.

— Великий?

— Наскільки великою можна вважати людську особу, жіночої статі. Власне вона із Землі, шикарна і, е-е… під прикриттям працює на спецгрупу військової розвідки ООН. Спеціалізація: каузальні озброєння, порушення договорів про роззброєння і таке інше.

— Цікаво. Можеш не продовжувати.

— Звуть Рейчел Мансур. Має правдоподібні документи, що підтверджують її статус інспектора ООН з озброєнь. Нуль шансів, що вона місцева чи провокаторка, хіба що тут стали відправляти власних агенток для навчання на інші планети. За її словами Нова Прага планує похід флоту для зняття облоги зі своєї колонії. Також вона стверджує, що завтра мене спробують найняти на один з кораблів для виконання якихось воєнних завдань. І їй потрібно, щоб я… власне, щоб я крутив головою на всі триста шістдесят і пильнував за підозрілими чи незаконними діями. Гадаю, мова про порушення правил використання стратегічної зброї. Така от преамбула. Питання полягає в тому, чи…

— Будь ласка, утримайся від прогресивного прогнозу. Тобі відомо про яких-небудь іще інспекторів ООН у вашому районі?