Читати книгу - "Шепіт забутих доріг, Мора Мюррей"

Тут були молитви та заклинання, однак вони не виглядали так безглуздо, як в тих брошурах. Та і записи зі щоденника теж не були безглуздими. Так, дивними, але не безглуздими. 

Я відмела думку про те, чому б не вести записи одразу в товстому блокноті, чи хоча б в товщому зошиті, хоча можливо це все що було в наявності в сільському магазині. 

Дрібним почерком, іноді не дуже розбірливим (можливо через чорнила,які розпливлись від часу, або через поспіх) почерком, якась людина з ініціалами В.В. писала явно не для друку, а для себе. Так іноді записують робочі помітки, щоб просто не забути по ходу справи. У нашого тата був схожий блокнот, який був списаний як попало, на перший погляд без всякої системи, зрозумілий тільки йому одному. 

Цей щоденник був точно не призначений для сторонніх, хоч на ньому і не було ніяких шифрів та замків, однак навряд-чи автор розраховував, що його записи буде читати дівчинка-підліток. Цікаво, а хтось ще, крім мене та автора, вчитувався в ці рядки, написані з граматичними помилками та якоюсь простонародною, майже не сучасною мовою?