Читати книгу - "Кароока, Mary Uanni"

— О, а ось і ти! — весело вигукнула вона, махнувши мені вільною рукою.

— А ось і я, — сухо відповіла я, зупиняючись поруч.

Лорда вона зустріла майже з розпростертими обіймами, і мій пес не змусив себе чекати — кинувся до неї, весело облизуючи її руки та намагаючись вихопити морозиво.

— Ой-ой-ой, Лорде, ну не так активно, я не для тебе це купила! — засміялася вона, зменшуючи ріжок вище.

— Щось ти занадто щаслива, — помітила я, схрестивши руки.

— І чому б мені не бути щасливою? — вона підморгнула.

Я закотила очі, потягнулася, відчуваючи, як напруга потроху спадає.

— Лія, мені треба тобі щось розповісти.

Вона зацікавлено підняла брову, облизала морозиво, сіла на лавку та поплескала поруч із собою. Я сіла, відчуваючи, як Лорд укладається біля моїх ніг.

— Гаразд, слухаю.

Я вдихнула і почала розповідати.

Про Лева. Про те, ким він насправді виявився. Про те, як він поводився, як говорив, як дивився… але про бункер не сказала, подумала занадто.

Лія слухала уважно, періодично киваючи, але в який момент я помітила, що вона дивно посміхається.

— Що? — я звучала очі.

— Ну… — вона знизала плечима. — Звучить інтригуюче.

— Що?

— Він… цікавий.

Я застигла.

— Ліє…

— Ну справді! — вона хихикнула. — Такий харизматичний, владний, небезпечний… У нього є ця… як його… чоловіча енергія.

Я буквально відчула, як мій мозок перетворюється на пил.

— Ти жартуєш, — прошепотіла я.

— Абсолютно ні.

Я різко закрила очі, зціпила зуби.

— О Боже… ну дурна…

Лія засміялася, спираючись плечем об мене.

— Не злись

— Він небезпечний.

— Це й робить його цікавим.

— Ліє, я не буду витягати тебе з підвалу, якщо він тебе вкраде.

— Ну, якщо він це зробить ніжно, може, я й не пручатимусь, — підморгнула вона.

Я схопилася за голову.

— Все. Досить. З мене вистачить.

Лія сміялася, а я вже не знала, що гірше: сам Лев чи те, що моя найкраща подруга така безпечна.