Читати книгу - "Пов'язані таємницею, Лана Рей"

21 Алекс Стоун

Дозволити Кайрі проводити допит підозрюваних за допомогою її методів, було далеко ненайкращою ідеєю, але я все ж погодився, бо опинився у дуже складній ситуації.

Забагато питань, забагато таємниць і майже повна невідомість. Занадто багато зараз стояло на кону, щоб втрачати можливість здобути хоч якусь інформацію про таємний орден, що діє проти корони і нашого королівства.

Я призначив Кайру Вульф однією із своїх помічників в управлінні магічного правопорядку, щоб наділити її  певними повноваженнями.

Поглянувши на працівників бібліотеки, вона обрала собі підходящу жертву для допиту.

Цілий день Кайра невпинно стежила за його сім'єю і щойно дочекалась, підходящого моменту для втілення свого плану, то відразу ним скористалась.

Дружина головного бібліотекаря замовила собі доставку дорогих, вишуканих десертів з відомої кондитерської, що належала мадам Трюдо.

Помітивши хлопчика, який приніс замовлення, відьма його перехопила і за кругленьку суму попросила трішки почекати. У всі десерти вона додала свої рвотні, та проносні  зілля.

Дочекавшись часу, коли дія її зілля буде максимальною, вона, прихопивши мій артефакт зв'язку пішла спілкуватись зі своєю жертвою.

Скориставшись артефактом невидимості, я теж  приєднався до Кайри, щоб підстрахувати її і не дати наробити дурниць, без яких вона ніяк не могла обійтись.

- Доброго вечора, віконте Деріко, - мило промовила відьма, зайшовши в кімнату для допитів.

- Я б не сказав, що цей вечір такий вже добрий... Чого тобі від мене потрібно, відьмо?

- Фу, як неввічливо, віконте... Я до вас з чудовими новинами, а ви грубіяните...

- Мене збираються відпустити?

- Ні. Але вам дозволили поговорити зі своїми рідними, - промовила відьма і активувавши артефакт, зв'язалась із дружиною бібліотекаря.

Почувши голос своєї дружини, віконт відразу пожвавився і почав розпитувати у неї про те, як справи вдома. Щойно вона почала розповдати, як вони всі неочікувано похворіли, відьма відібрала артефакт зв'язку і відключила його.

- Що ти собі дозволяєш?! Дай мені поговорити ще хоча б хвилину, щоб я дізнався про стан своїх дітей...

- Про стан ваших дітей, як і інших членів сім'ї, я знаю найкраще. Кілька годин назад я отруїла їх однією із отрут власного виробництва. Зараз у них проявилися лише перші симптоми, тобто рвота і пронос, але дуже скоро у них почнеться жар, жахливі, нестерпні болі... У ваших рідних є біля  трьох годин. Якщо за цей час їм не дати протиотруту, то всі вони помруть.

- Клята відьма! Як ти могла таке скоїти?! Негайно дай антидот моїй сім'ї! Це ж діти!! Рятуйте!! Охорона!!!

- Твої крики не допоможуть. Я - єдина, хто може їх врятувати, тому краще не ображай мене і скажи те, що я хочу знати... Чим довше ти мовчатимеш, тим більше твої рідні страждатимуть... Обирай сам. Я - дуже нетерпляча і можу піти звідси будь-якої миті, щоб поспілкуватись з кимось із твоїх підлеглих... Можливо  вони будуть цікавішими співрозмовниками, ніж ти, - промовивши це Кайра піднялась із стільця, на якому сиділа і пішла до дверей.

- Почекай! Ти... Ти... Спрвжнє чудовисько! Як ти можеш погрожувати смертю моїм дітям?! Вони ж ні в чому невинні!

- А чому я маю жаліти ворогів? Я прочитала ваші плани на майбутнє. Там чорним по білому написано, що треба винищити відьом і всі інші магічні раси, щоб магія залишалась лише в руках у чаклунів. Ви жорстоко знущались над відьмами, приносячи їх в жертву, а вони  теж були чиїмось дітьми або матерями. Вас це чомусь не турбувало... Я вже не кажу про те, що ви підірвали мій будинок і знищили безцінну колекцію отрут, яку я любила, як рідну дитину...

- Якщо я розповім те, що ти хочеш знати, то помру...

- Думаєш, що мене це має хвилювати? Зараз на кону стоїть значно більше, ніж твоє жалюгідне життя.

- Як я можу тобі довіряти?

- Ми дамо один оному магічні клятви. Ти поклянешся чесно розповісти мені все, що знаєш про невидимців, а я - не вбивати твоїх рідних.

Після того, як віконт погодився, вони заключили магічний договір.

- Я... Я нічого такого не робив... Я навіть не знаю імен інших членів ордену. Я лише знаходив потрібну для них інформацію і надав доступ до таємних кімнат бібліотеки...

- Запиши, яку саме інформацію шукали невидимці, - промовила відьма, підсовуючи віконту аркуш і олівець, що лежали на столі.

Віконт швидко почав писати, а відьма уважно за ним спостерігала.

- Тут все, чим вони цікавились... Моя сім'я?

- Кому належав таємний  кабінет в бібліотеці?

- Я не впевнений у цьому, але думаю, що він належав магістру ордена...

Далі віконт більше не зміг говорити. Його тіло затряслось і вигнулось дугою. Наступної миті він помер.

Кайра важко зітхнула, дивлячись на все це.

Я почув дивний звук і відразу зреагував. З рота мертвого віконта виповзла зелена змія і миттєво кинулась на Кайру.

Я вбив цю капость своєю магією.

- Ти втратила пильність, - промовив я, відключаючи артефакт невидимості.

- Довго не тренувалась... Буде мені наука...  

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍