Читати книгу - "Холодна Гора"

мене як людину, яка втратила більшовицьку пильність, і своєю політичною сліпотою створив сприятливі умови для ворожої діяльності в інституті».

Приходько Антоніна Федорівна (26.04.1906 — 1995)

Фізик-експериментатор, академік Національної академії наук України (1964). Герой Соціалістичної праці (1976), лауреат Державної премії України (1977). Народилася в П’ятигорську. Закінчила Ленінградський політехнічний інститут (1930). У 1930–1941 рр. працювала в Харківському фізико-технічному інституті, в 1941–1944 рр. — в інституті фізичної хімії НАНУ. З 1944 р. — зав. відділом фізики кристалів Інституту фізики НАНУ (в 1965–1970 рр. — директор).

Праці відносяться до низькотемпературної спектроскопії твердого тіла і оптики молекулярних кристалів. В УФТІ працювала в лабораторії Обреїмова.

Дружина Лейпунського.

Обреїмов Іван Васильович (08.03.1984 — 02.12.1981)

Фізик-експериментатор, академік АН СРСР (1958). Золота медаль С.І. Вавілова (1959). Організатор і перший директор Українського фізико-технічного інституту.

Народився в Аннесі (Франція). Закінчив Петроградський ун-т.

У 1919–1924 рр. працював в Державному оптичному інституті, в 1924–1929 рр. — у Ленінградському фізико-технічному інституті, 1929–1941 рр. в Харківському фізико-технічному ін-ті (1929–1932 рр. — директор), в 1942–1944 рр. — у Державному оптичному інституті, в 1944–1954 рр. — в ін-ті органічної хімії АН СРСР, в 1954–1965 рр. — в інституті елементоорганічних сполук АН СРСР, з 1965 р. — в ін-ті загальної і неорганічної хімії.

У 20-х роках відвідав Лейденську, Кембріджську і ряд інших наукових лабораторій Європи.

Наукові праці відносяться до фізики кристалів, молекулярної спектроскопії, оптичної оптики, світлооптики.

Будучи заступником директора Ленінградського фізико-технічного інституту А. Йоффе, взяв на себе основні клопоти щодо організації й будівництва Харківського фізико-технічного інституту.

Активно залучав до роботи в інституті іноземних учених. Олександр Вайсберг був запрошений працювати в УФТІ Обреїмовим і прибув до Харкова під час його директорства.

22 липня 1938 року Обреїмова було заарештовано в м. Харкові і звинувачено в тому, що він був агентом німецької та англійської розвідок і учасником правотроцькістської організації. Він також звинувачувався в тому, що належав до групи наукових працівників, які наполягали на визнанні «чистої» науки і на тому, щоб наукою займались лише «геніальні» люди. 19.11.40 року постановою «особливої трійки» «за антирадянські» висловлювання Обреїмову було визначено строк покарання у 8 років виправно-трудових таборів. З клопотанням про звільнення Обреїмова у відповідні органи зверталися такі видатні вчені, як Вавілов, Йоффе, Комаров та інші. Вони характеризували Обреїмова як видатного фахівця в галузі фізики. 21 травня 1941 року постановою особливої наради при НКВС СРСР справа стосовно Обреїмова була припинена, а його самого було звільнено з-під варти. Досьє Обреїмова знаходиться в Москві й проглянути його нам не вдалося.

Ландау Лев Давидович (22.01.1908 — 01.04.1968)

Видатний фізик-теоретик, академік АН СРСР, Герой Соціалістичної праці (1954), Державні премії СРСР (1946, 1949, 1953). Ленінська премія (1962). Член багатьох зарубіжних академій і наукових товариств. Нобелівський лауреат (1962).

Народився в Баку. Закінчив Ленінградський ун-т (1927). У 1927– 1932 рр. — аспірант, науковий співробітник Ленінградського фізикотехнічного інституту. В 1932–1936 рр. очолював теоретичний відділ Українського фізико-технічного інституту й одночасно завідував кафедрою теоретичної фізики Харківського механіко-машинобудівного інституту, а з 1935 р. — кафедрою загальної фізики Харківського університету. З 1937 року завідував теоретичним відділом інституту фізичних проблем АН СРСР. Одночасно був професором Московського ун-ту (1943–1947 рр. і з 1965 р.) і Московського фізико-технічного інституту.

Коло його наукових інтересів дуже широке й торкається майже всіх розділів фізики. Автор фундаментальних результатів з квантової механіки, теорії фазових переходів другого роду, теорії Фермі-рідини і теорії надплинності, фізики космічних променів, квантової теорії поля, фізики елементарних часток, фізики плазми.

Героєм Соціалістичної праці Ландау став за участь у роботах із створення атомної бомби.

Автор всесвітньовідомого багатотомного «Курсу теоретичної фізики» Л.Д. Ландау і Є.М. Ліфшиця, ниписання якого було розпочато в Харкові. До кінця своїх днів зберігав тісні наукові й дружні контакти з харківськими фізиками.

27 квітня 1938 року Ландау було заарештовано. У цей час він жив у Москві й працював в інституті фізпроблем. Його було звинувачено в тому, що він є активним учасником харківської антирадянської шкідницької організації, провадив підривну шкідницьку діяльність у науці.

За клопотаннями видатних вітчизняних (зокрема, П.Л. Капиці) та зарубіжних (Н. Бор) учених 28 квітня 1939 року його було звільнено.

Гоутерманс Фрідріх Георг (у книзі — Фізель) (22.01.1903 — 1.02.1966)

Фізик. Народився в Данцигу (тепер Гданськ). У 1928 р. отримав ступінь доктора філософії в Геттінгенському ун-ті. В 1933–1934 рр. працював в Англії, в 1935–1937 рр. — в Українському фізико-технічному інституті, в 1940–1945 рр. — в науково-дослідній лабораторії в Шарлоттенбурзі, 1945–1952 рр. — в Геттінгенському ун-ті (з 1950 р. — професор). З 1952 року професор Бернського ун-ту і директор організованого ним центру фізичних досліджень при ун-ті.

Ще в Геттінгемі Гоутерманс разом з одеситом Георгієм Гамовим в 1928 році опублікували класичну роботу про квантово-механічні аспекти радіоактивного розпаду атомних ядер.

Роботи належать до ядерної фізики, фізики високих енергій, ядерної геології. У 1929 році вперше висловив думку про ядерне (термоядерне) походження енергії зірок. У 1940 році також уперше звернув увагу на елемент плутоній як на сировину для виготовлення атомної бомби. Був близький до створення лазера, брав участь у створенні електронного мікроскопа.

Харківські роботи Гоутерманса присвячені фізиці нейтронів.

Ці роботи виконані в співавторстві з Шубниковим, Курчатовим та іншими видатними радянськими фізиками.

1 грудня 1937 року Гоутерманса було арештовано на московській митниці, де він оформляв свій виїзд за кордон, за підозрою в належності до агентури гестапо. 25 квітня 1940 року особлива нарада при НКВС СРСР прийняла рішення про видворення Гоутерманса Фріца Оттовича, як небажаного іноземця, за межі Радянського Союзу.

Повернувшись до Німеччини, Гоутерманс влаштувався до приватної лабораторії Манфреда фон Арденне, де продовжив заняття ядерною фізикою та почав досліджувати ланцюгову реакцію поділу ядер. У 1941 р. він виклав наслідки своїх теоретичних досліджень на 33 сторінках звіту «До питання про запуск ланцюгової реакції», на який німецька влада не звернула належної уваги.

Восени 1941 року