Читати книгу - "Соло бунтівного полковника. Вершина"

навколо нього плетуть змову. Він, схоже, використав інформацію, яку зливали Президентові один на одного Берун і Талимеризіба, а потім послав к бісу обох. Але ті, які прийшли на їхні місця, люди значно розумніші й підступніші. Більше того, один із них дуже небезпечний ще з однієї причини, про яку я тобі поки що сказати не можу. От станеш Президентом, тоді мушу все доповідати як моєму головнокомандувачу.

— Ти знову за своє. Мені досить і посади Прем’єра, щоб навести в цій нещасній країні лад.

— Гаразд, не будемо поки що про це — там видно буде. Зараз треба бути готовим будь-якої миті взяти керівництво економікою, фінансами, всією бюрократичною цивільною машиною на себе. Треба, щоб для цього вже був повністю сформований апарат з надійних професійних людей, які тобі відомі і які зможуть забезпечити функціонування держави в найскрутніший період, яким зажди буває перехід влади з одних рук в інші…

— Богдане Даниловичу, — простягнута долоня «Атех» наче вимагала, щоб її взяв у свою руку Зорій, — скажи правду: кров буде?

Полковник узяв руку агента в обидві свої і не зовсім упевнено промовив:

— Не знаю…

Вони ще довго обговорювали деталі майбутніх спільних кроків, які незабаром їм слід буде зробити. І Зорій відчував, що те «незабаром» настане значно швидше, хоч би скільки до цього готувалися — воно звалиться раптово й заскочить усіх зненацька. Але Богдан Данилович мусить зробити все, щоб воно не заскочило зненацька саме його.

7

Алла детально розповіла Генріхові Яковичу про зустріч і розмову з Настею.

— Отож зачепилася наша лялька за хохляцький гачок не на жарт. Дурепа, виклала навіть те, про що й розказувати соромно. І з близькими подругами не завжди таким діляться, а ми… Словом, не втрималася наша Настя. Та й слухати треба вміти. Вона як побачила мій роззявлений рот, і понеслась.

— Дитинко моя, — Генріх Якович сидів у кріслі, сьорбав каву й задоволено усміхався. — То все емоції. Давай ближче до діла. Мене найменше цікавить розмір члена нашого об’єкта і на скільки фрикцій він спромігся за другим разом. Я б хотів почути інші деталі: як вони познайомилися, хто до кого перший заговорив, про що розмовляли, які їхні плани на майбутнє, чи домовилися про зустріч, якщо так, то де вона буде?

Алла сиділа, мов очманіла. Вона чекала похвали, обіцянки якогось стимулу, матеріальної подяки, нарешті. їй не вперше виконувати такі завдання генерала. І тепер вона думає, що блискуче розкрутила подругу на відвертість. Саме для цього уже майже півроку вона спілкується з цією гордячкою, з цією куркою, яка ще в інституті давала фору всім дівчатам курсу. І в знаннях, і в інших, більш інтимних справах. Саме за зовні спокійний, але незалежний, а іноді й крутий характер недолюблювали Настю однокурсниці. А хлопці — навпаки.

І ось тепер Алла знову вислуховує докори все через ту саму Настю. Бачте, фрикції його не цікавлять. А мене цікавлять. Раніше ти їх більше робив. А тепер відбуваєш.

— Не зупинялася вона на деталях першої зустрічі, на змісті розмов. Мені здалося, що й розмов у них майже не було.

— Та-а-к, дєточка, обкрутила Настя тебе, як пацанку. Може, вона все це взагалі вигадала, розповіла тобі сексуальні баєчки, знаючи, що ти слабенька на передок? А ти й ротика відкрила, прибігла до свого татуся з квадратними очима і з мокрими трусами.

— Ні, дорогенький, таких речей і так вигадати неможливо. Повір мені, я знаю. Я могла лопухнутись у чомусь іншому. Але в інтимних справах… Та ти ж мене знаєш як облуплену. Тут твоїм професійним шльондрам із ФСБ нєхер робити.

— Так, дійсно, потрахатись — ти майстер. А от що мені тепер далі робити? Може, когось іншого взяти на твоє місце, а тебе… — Сєдов зробив виразний жест рукою, — чик по горлу і в колодязь?

— Ну, й жарти у вас, Генріху Яковичу! — Алла вдавано засміялася, потім різко додала: — не лякай мене, навіть жартома, зрозумів? А то не встигнеш і до своєї гнилої Луб’янки дошкандибати…

— Гаразд-гаразд, заспокойся. Краще мізкуй, як добути потрібну інформацію, — сказав Генріх і подумав: «Власне, і так усе зрозуміло. Баба запала на мужика, а він професійний вербувальник і досвідчений контррозвідник. І витягне з Насті все, що йому треба. А вона за лоскотання пальцями його ніг її литок витягне з ФСБ все, до чого зможе дотягнутися. І тут уже, дорогенька моя Мата Харі, мушу втрутитись я. А мене, як ти знаєш, медом не годуй, дай зробити комусь беку. Час заводити справу оперативної розробки. І назву я її таким прізвиськом, якого саме і бракує в моїх розкладах, і відповідно до карт великого класика. «Трійка» й «Туз» у мене є. Не вистачає «Сімки». Трійка, сімка, туз — і очко. А значить — виграш».

Глава десята
Листи
Вона

Здрастуй, Богдане!

Після довгого, дуже довгого чекання — нарешті дістала твого листа. Він мене дуже збентежив. Ти відкрився дещо з іншого боку: мені здавалося, що та людина, з якою я познайомилася в Ялті, йде життям легко і просто. Але це, схоже, не так.

Звичайно, у наших розмовах кілька разів промайнуло щось таке, чого я раніше не помічала. Те, що характеризує тебе дещо