Читати книгу - "Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна"

поговорили. Вмостившись на коричневому дивані, Дара підібгала під себе ноги, всміхнулася й повторила історію свого походження від Бенедикта та пекельної діви Лінтри. Вона росла у Дворах Хаосу — абсолютно неевклідовому королівстві, де сам час створював низку проблем.

— Те, що ти розповідала, коли ми зустрілися, було брехнею, — мовив я. — Чому ж я маю вірити тобі тепер?

Вона усміхнулася й поглянула на нігті на руках.

— Тоді я мусіла тобі збрехати, — пояснила вона. — Аби отримати те, що хотіла.

— А саме?

— Знання про родину, Лабіринт, Козирі й Амбер. Завоювати твою довіру. Завагітніти від тебе.

— Гадаєш, правда не допомогла б?

— Навряд. Я ж прийшла від ворогів. І причини, з яких мені це все було потрібно, не належать до тих, що ти схвалив би.

— А фехтування? Тоді ти казала, що тебе навчав Бенедикт.

Вона знову всміхнулась, і в її очах спалахнули темні вогники.

— Я навчалась у самого великого герцога Борела, вищого лорда Хаосу.

— І твоя зовнішність, — додав я. — Коли ти проходила Лабіринтом, я бачив, як вона кілька разів змінювалась. Як? І чому?

— Кожен, хто походить із Хаосу, може змінювати подобу, — відповіла Дара.

Тоді я подумав про виставу, яку влаштував Дворкін тієї ночі, коли перевтілився у мене. Бенедикт кивнув:

— Батько надурив нас своєю подобою Ґанелона.

— Оберон — син Хаосу, — відповіла Дара. — Бунтівний син бунтівного батька. Але ж сила залишилася.

— Чому ж тоді ми не здатні до цього? — запитав Рендом.

Вона знизала плечима.

— А ви намагались — раптом можете? З іншого боку, ця здібність могла й зникнути у вашому поколінні. Не знаю. Однак щодо мене, то я маю кілька улюблених образів, у які вбираюся в стресових ситуаціях. Я виросла там, де це було за правило, де інша подоба домінувала. Той рефлекс досі зі мною. Саме це ти й побачив того дня.

— Даро, — мовив я. — Навіщо тобі те все, чого ти, як кажеш, хотіла — знання про родину, Лабіринт, Козирі й Амбер? І син?

— Гаразд, — зітхнула вона. — Гаразд. Ти ж уже знаєш Брандові плани — про зруйнування та відродження Амбера?

— Так.

— Тут не обійшлося без нашої згоди і сприяння.

— Разом з убивством Мартіна? — поцікавився Рендом.

— Ні, — відказала вона. — Ми й гадки не мали, кого використають як знаряддя.

— А якби знали, це б вас спинило?

— Ти ставиш гіпотетичні запитання, — відрубала Дара. — Сам і відповідай. Я рада, що Мартін досі живий. Ось і все, що можу про це сказати.

— Гаразд, — погодився Рендом. — А як щодо Бранда?

— Він зміг зв'язатися з нашими керманичами у спосіб, якого навчився від Дворкіна. Бранд мав амбіції, але йому бракувало знань і сили. Він запропонував угоду.

— Яких іще знань?

— Почнімо з того, що він не знав, як зруйнувати Лабіринт.

— Тож це ви відповідаєте за те, що він накоїв, — утрутився Рендом.

— Якщо тобі подобається, то вважай саме так.

— І вважатиму.

Вона стенула плечима й глянула на мене.

— Ти хочеш почути історію?

— Уперед.

Я зиркнув на Рендома, і той кивнув.

— Бранд отримав те, що хотів, — продовжила Дара, — але йому не довіряли. Боялися, що тільки-но він здобуде достатньо сили, щоб створити бажаний світ, то не спиниться на правлінні одним лише новоствореним Амбером — він також спробує поширити свої володіння й на Хаос. Нам потрібен був ослаблений Амбер, щоби зміцнити Хаос... Установити нову рівновагу, яка дасть нам більше Тіней, що лежать між нашими королівствами. Ми вже давно збагнули, що ці два королівства не зіллються ніколи, й не можна знищити одне, не зруйнувавши всіх процесів, які відбуваються між нами. У результаті отримаємо повну статику чи абсолютний Хаос. І все ж, попри розуміння всього, що мав на думці Бранд, наші керманичі домовилися з ним. Це була найкраща нагода, що випала за всі часи. Нею необхідно було скористатися. Відчувалося, що з Брандом зараз можна мати справу, а коли настане час, замінити його.

— Тож ви планували обман, — мовив Рендом.

— Ні, якби він дотримав слова. Але ж ми, зрештою, знали, що цього не трапиться. Тому здійснили хід проти нього.

— Який?

— Йому б дозволили довести справу до кінця. А тоді — знищили б. Його місце посів би член королівської родини Амбера, який би також походив із першої родини у Дворах. Він виріс між нами й вихований для цієї ролі. Мерлін має навіть подвійні зв'язки з Амбером: з одного боку, через мого предка Бенедикта, а з іншого — через тебе. А ви — два головні претенденти на престол.

— Ти походиш із королівського дому Хаосу?

Вона усміхнулася.

Я підвівся і відійшов. Подивився на попіл у каміні.

— Мене трохи напружує власна участь у програмі з поліпшення породи, — нарешті мовив я. — Та хай там як, припустімо, що принаймні наразі твої слова правдиві. Навіщо ж ти розповідаєш про все це тепер?

— Бо я боюся, — відповіла вона. — Боюся, що лорди мого королівства зайдуть у своїх намірах так само далеко, як Бранд хотів зайти у своїх. Можливо, навіть далі. Йдеться про рівновагу, про яку я казала. Мало хто здатен збагнути, яка це делікатна штука. Я мандрувала як Тіньовими землями біля Амбера, так і в самому Амбері, а також знаю Тіні, що лежать з боку Хаосу. Зустрічала багатьох людей і багато чого бачила. Коли натрапила на Мартіна і поговорила з ним, то відчула, що зміни, які, за словами моїх старійшин, будуть на краще, не просто переосмислять структуру Амбера. Вони обернуть Амбер на продовження Дворів, і більшість Тіней випаруються, щоб з'єднатися з Хаосом. Амбер стане островом. Дехто з моїх старійшин досі засмучується, що Дворкін створив Амбер, і понад усе прагне повернути дні, які цьому передували. Абсолютний Хаос, з якого все постало. Мені більше до вподоби нинішній стан речей, тож я хочу його зберегти. Я бажаю, аби в цьому конфлікті не перемогла жодна зі сторін.

Повернувшись, я побачив, як Бенедикт хитає головою.

— Отже, ти ні на жодній зі сторін, — констатував він.

— Мені приємніше думати, що я на обох.

— Мартіне, — мовив я, — ти з