Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

обладнаному приміщенні, наприклад, на виробництвах, пов’язаних з добуванням та обробкою дорогоцінних металів, коштовного каміння тощо.

Під час обшуку особи підлягають обстеженню і супутні речі, що є у неї, — валізи, портфелі, папки для документів, сумки, гаманці, портсигари, трубки для куріння тощо.

Обшук особи, як правило, здійснюють на підставі постанови слідчого. Частиною другою ст. 184 передбачаються випадки, коли особистий обшук здійснюється без постанови слідчого — в зв’язку із затриманням підозрюваної особи чи ув’язненням її під варту, або коли у слідчого є підстави вважати, що особа, перебуваючи у приміщенні, де здійснюється обшук, може переховувати при собі предмети чи документи, що мають значення у справі.

Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, який є у приватному володінні особи (мотоцикл, автомобіль, катер, яхта та ін.). Залежно від виду транспортного засобу, що підлягає дослідженню, обшук має певну специфіку. Обстеження транспортних засобів повинно мати планомірний і послідовний характер.

Груповий (одночасний) обшук — це кілька одночасних обшуків, що їх здійснюють у межах однієї розслідуваної кримінальної справи у різних осіб та в різних місцях. Груповий обшук характеризується певною специфікою:

• обшук здійснюють із залученням кількох слідчо-оперативних груп;

• існує кілька об’єктів обшуку;

• наявність єдиного керівництва обшуком;

• обшук починають одночасно у всіх місцях його проведення;

• обшук здійснюють за єдиним планом;

• забезпечується чіткий і мобільний зв’язок між слідчо-оперативними групами для обміну інформацією під час здійснення обшуку.

2.4.4. Виїмка, тактика її здійснення

Стаття 178 КПК України передбачає, що виїмка здійснюється у тих випадках, коли слідчий має точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, перебувають у певної особи чи в певному місці. Отже, на відміну від обшуку, призначаючи проведення виїмки, слідчий точно знає, що саме (який конкретний об’єкт) підлягає вилученню та де саме він перебуває. Але необхідно мати на увазі, що слідчий може і не знати точного місцезнаходження предмета чи документа, але мати інформацію, що необхідний об’єкт є в певній установі, організації, будинку або квартирі.

Як правило, виїмку здійснюють стосовно документів і предметів, що перебувають на підприємствах, в установах та організаціях. Якщо слідчому точно відомо, що певний об’єкт є за місцем проживання конкретної особи і ця особа не протидіятиме вилученню цього об’єкта, виїмку можна проводити і в окремих громадян.

За загальним правилом, при проведенні виїмки повинна бути присутня особа, у володінні або користуванні якої перебувають об’єкти, що підлягають вилученню, а також не менше двох понятих.

Під час виїмки у слідчого немає потреби у пошукових діях і проведення цієї слідчої дії меншою мірою зачіпає особисті права громадян. Тому процесуальною підставою проведення виїмки є постанова, винесена слідчим. Отримання санкції прокурора на проведення виїмки законом не передбачено, за винятком випадків, коли виїмці підлягають документи, що становлять державну таємницю. В такому разі виїмку здійснюють тільки з санкції прокурора або його заступника, у порядку, погодженому з керівником відповідної установи.

Особливий порядок також передбачений для виїмки поштово-телеграфної кореспонденції. У ст. 187 КПК України передбачено, що виїмку поштово-телеграфної кореспонденції здійснюють за постановою слідчого, яка санкціонована прокурором або його заступником. Але ця норма КПК України суперечить Конституції України. Так, ст. 31 Конституції України проголошує, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 1 листопада 1996 р. роз’яснив, що недоторканність житла і тайна листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції є невіддільними правами особи, і дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію та її виїмку в поштово-телеграфних установах надає тільки суд. За поданням органу, який провадить попереднє розслідування, відповідні матеріали розглядає суд і з дотриманням таємниці слідства приймає процесуальне рішення — суддя виносить відповідну постанову про надання дозволу на накладення арешту на кореспонденцію та її виїмку у поштово-телеграфних установах, в якій зазначає термін дії дозволу, або про відмову в застосуванні таких заходів. Стаття 187 КПК України суперечить Конституції, тому як норми прямої дії застосовуються норми Конституції України.

Для виїмки поштово-телеграфної кореспонденції запрошують двох понятих — представників пошти та здійснюють вилучення, за результатами якого складають протокол.

У випадках, коли особа переховує документи та предмети, що підлягають виїмці, або протидіє проведенню виїмки, слідчий замість виїмки здійснює обшук з наступним повідомленням про це прокурора або його заступника.

2.4.5. Фіксація результатів обшуку та виїмки

Основним способом фіксації здійсненого обшуку або виїмки є складання протоколу цієї слідчої дії відповідно до вимог ст. 85, 188 КПК України. Додатковими способами фіксації є фото-, кіно-, відеозйомка, складання планів, схем і креслень.

Протокол обшуку або виїмки складається у двох примірниках та містить вступну, описову і заключну частини.

У вступній частині протоколу зазначається таке: коли, де і ким складений протокол, прізвище, звання або класний чин посадової особи, яка проводила цю слідчу дію; підстави для обшуку або виїмки; особа, в якої здійснювався обшук або виїмка; хто брав участь у проведенні слідчої дії, прізвища та адреси понятих, відмітка про роз’яснення понятим їхніх прав та обов’язків; пропозиція слідчого добровільно видати предмети та документи і відповідь обшукуваної особи на цю пропозицію.

В описовій частині протоколу містяться: відомості про порядок і послідовність пошукових дій; відомості про виявлені об’єкти, їх назва, стан, ознаки та місце їх виявлення. Всі виявлені під час проведення обшуку або виїмки предмети і документи пред’являються спочатку понятим, після чого детально описуються у протоколі із зазначенням їх кількості, загальних та характерних ознак (назва, розмір, форма, вага, колір, маркування, позначки, номери, особливості, дефекти), а також наявних слідів (кров, фарба, сперма, ґрунт та ін.). Стосовно документів зазначається матеріал, з якого вони виготовлені, спосіб виконання, колір фарбника, початкові та заключні фрази, наявні реквізити. Якщо виявлені предмети були запаковані, зазначається спосіб упакування, вид пакувального матеріалу.

При виявленні тайника чи іншого сховища у протоколі обшуку детально фіксується місце його розташування, розміри, об’єкти, що перебувають у ньому, їх кількість та взаємне розташування. Тайник разом з його вмістом фотографують (або знімають на кіно- чи відеокамеру), після чого за правилами детальної фотозйомки фотографують усі вилучені з нього об’єкти. Розташування тайника зазначається на схемах або планах, які додаються до протоколу.

У заключній частині зазначаються: відомості про використання технічних засобів під час здійснення обшуку або