Читати книгу - "Феномен доктора Хауса"

у нього залишилося татуювання на руці, і коли на початку другого сезону в Принстон-Плейнсборо привозять із в’язниці чорношкірого «смертника», саме Формана, як колишнього злочинця, визнає цей буйний пацієнт і дозволяє йому себе лікувати.

Батько Формана, Родні, дуже релігійний. Його мати не здатна пересуватися через хворобу Альцгеймера. Поява Родні Формана в декількох епізодах допомагає нам зрозуміти, що Ерик любить батьків, і це відіграло не останню роль у тому, що він пішов учитися, порвавши з вуличними волоцюгами. Йому хочеться, аби батьки могли ним пишатися (ще один їхній син, брат Ерика, сидить у в’язниці за серйозний злочин).

По закінченні першого курсу Колумбійського університету Ерика Формана зараховано до Школи медицини при університеті Джона Гопкінса за фахом «неврологія». Форман був найкращим на курсі, його спеціалізація — нейрохірург.

Неврологія — розділ медицини, що займається питаннями виникнення захворювань центральної та периферичної нервової системи, а також вивчає механізми їхнього розвитку, симптоматику і можливі способи діагностики, лікування й профілактики. Нейрохірургія займається хірургічним лікуванням захворювань нервової системи.

Цілком імовірно, що якби Ерик Форман вчасно не схаменувся і не вступив до університету, він міг стати членом молодіжного злочинного угрупування — одного з тих, які формуються за етнічним принципом і від початку 1920-х років є найбільш чисельними в Америці. Йдеться про «чорні» або, як тепер заведено казати з огляду на вимоги політкоректності, «афроамериканські» вуличні злочинні угрупування, батьківщиною яких можна вважати східну частину Лос-Анджелеса. З середини 1940-х років серед «чорних братів», об’єднаних у банди, стали популярними політичні теми. Більшість із них виступали під таки гаслами: «Зупинімо білий терор!», «Ні білому насильству проти чорного народу!» тощо. Більшість «чорних» банд займалися дрібними крадіжками та розбійництвом, убивства траплялися рідко. Викрадення автомобілів почастішали з середини 1960-х років, і до середини 1980-х саме крадіжки, особливо автомобільні, вважалися основною спеціалізацією дрібних «чорних» банд, які діяли за принципом самоорганізації. Але на той час уже стали переважати пограбування та вбивства, а з другої половини 1980-х років і по сьогоднішній день «чорні гангстери» контролюють у великих містах вуличну наркоторгівлю, проституцію, займаються вуличним бандитизмом.

Тут варто сказати кілька слів про аналогічні проблеми в Україні. Як і на території сусідніх Росії та Білорусі, етнічні злочинні групи в нас формуються переважно з вихідців із Кавказу, рідше — Китаю та В’єтнаму. Востаннє цю тему піднімали в жовтні 2009 року на прес-конференції, присвяченій проблемам поширення етнічних злочинних груп в Україні. Зокрема, прозвучало таке: «Останніми роками спостерігається тенденція активної міграції на територію України кримінальних елементів. Це, передусім, зумовлено тим, що у 2005 році було внесено жорсткі поправки до законодавства Грузії, а правоохоронними органами Російської Федерації здійснюються активні заходи проти цієї категорії громадян. Представники криміналітету створюють на території нашої держави злочинні угруповання, які займаються протиправною діяльністю: від крадіжок, шахрайств, тіньових оборудок у сфері економіки — до здирства, розбійних нападів, незаконного позбавлення громадян волі. Ці угруповання намагаються перерозподілити сфери впливу в злочинному середовищі, що призводить до ускладнення криміногенної обстановки та виникнення конфліктних ситуацій. Загалом у масштабах України з початку 2009 року іноземцями скоєно майже дві тисячі злочинів, у тому числі 45 умисних вбивств, 70 розбійних нападів, 133 грабежі, 588 крадіжок, 181 шахрайств. Із загальної кількості злочинів — понад п’ятсот, тобто четверта частина, скоєні вихідцями із кавказького регіону. Доречно відзначити, що відверто ксенофобських настроїв у відповідь на таку ситуацію в Україні не зафіксовано», — говорив на цій прес-конференції міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. Остання фраза підкреслює: якщо в Україні незабаром і почнуть створювати детективні та кримінальні серіали на власному матеріалі, стереотипів стосовно етнічних груп та представників різних національностей такі історії будуть позбавлені.

Враховуючи, що Форману за тридцять, його юність проходила саме наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, коли крадіжки поступово витіснялися торгівлею наркотиками й бандитизмом. Гріхи молодості Ерика — типові для вихідця з темношкірої американської сім’ї з достатком нижче за середній. Хаус уже в першій серії першого сезону заявляє про те, що головною причиною, яка вплинула на його рішення взяти Формана в свою команду, було його кримінальне минуле. Коли Хаусу стало відомо про судимість Ерика, він одразу ж доручив підлеглому непомітно прослизнути в квартиру пацієнтки, аби пошукати там сліди грибка або інших збудників інфекції: мовляв, тобі не звикати. Надалі незаконне проникнення в житло доручається саме докторові Форману.

Через колір шкіри та кримінальне минуле Ерик Форман стає постійним об’єктом кепкувань Хауса.

Хаус: Я хочу, аби ти пішов до нього додому і знайшов його заначку. Готовий закластися, що ти знаєш всі годящі для сховків місця.

Форман: Взагалі-то я ніколи не вживав наркотиків.

Хаус (звертаючись до Камерон): Ти ліпше піди з ним — на випадок, якщо він ширнется.

Хаус (забирає маркер у Формана): Вибач, вона не випадково називається білою дошкою!

Форман (забирає маркер у Хауса): Цей маркер чорний не просто так!

Камерон: Форман — чорний.

Хаус: Що? І як давно ти приховуєш цю інформацію?

Хаус (звертаючись до Формана): Радий, що ти повернувся. Камерон робить огидну каву. Я надаю перевагу чорній, такій самій чорній, як мій невролог із ушкодженою головою.

Дотепи з приводу кольору шкіри не надто зачіпають Ерика. Хоча, якщо говорити про расові питання в серіалі, варто відзначити, що набагато частіше тут показана ворожість чорних до білих і певна недовіра з їхнього боку, ніж навпаки. Наприклад, в одному з ранніх епізодів темношкірий пацієнт відмовляється вживати ліки, виписані Хаусом, на підставі того, що цей препарат розроблений з урахуванням особливостей генетики кольорових: пацієнт переконаний, що це — дискримінація. А коли Форман пропонує цьому хворому інші ліки, так би мовити, «для білих», пацієнт вважає: такі ліки вб’ють темношкірого, і взагалі все це — підступність білих расистів.

Постійне нагадування про неблагополучну юність дратує Ерика — і Хаус охоче цим користується, підсмикуючи Формана щоразу дедалі сильніше. Проте Ерик не квапиться прощатися з командою. І справа не лише в повазі до свого шефа як до фахівця високого класу. Думки Формана, навіть коли стосуються інших галузей медицини, не його основної спеціалізації, часто-густо напрочуд глибокі та безпомильні. Грегорі Хаус, хоч і намагається навзнаки не давати, вважає його найперспективнішим членом команди. В одному з епізодів він говорить Ерику, що для того, аби стати висококваліфікованим лікарем, йому бракує лише одного — віри в себе та рішучості.

Ерик Форман — найскладніший і найбільш суперечливий персонаж із ближнього кола доктора Хауса. Підсвідомо переймаючи манеру спілкування свого начальника і копіюючи його методику роботи з пацієнтами, Форман не помічає, як поступово перетворюється на Хауса номер два. Коли йому вказують на