Читати книгу - "Аліса в Задзеркальній країні, Льюїс Керрол"

Біла Королева, ламаючи руки.- Ох, набагато більше.

- Це правда, ти знаєш,- звернулася Червона Королева до Аліси.- Завжди говори лише правду… Думай, перш ніж сказати щось… А потім записуй те, що говориш.

- Запевняю вас, я не думала… - почала Аліса, та Червона Королева нетерпляче обірвала її.

- Саме на це я й нарікаю. Ти мусила думати. Як по-твоєму, яка користь від дитини без думок? Навіть у жарті повинна бути думка, а дитина важливіша від жарту, сподіваюсь. Ти не зможеш спростувати це, якщо навіть візьмешся обома руками.

- Я не спростовую речей руками,- заперечила Аліса.

- Ніхто цього й не казав,- промовила Червона Королева.- Я кажу, що ти не зможеш, якщо навіть і захочеш.

- Вона зараз у такому настрої,- зауважила Біла Королева,- що їй хочеться що-небудь спростувати, але вона не знає, що саме.

- Погана, гидка вдача! - зауважила Червона Королева. Після цього кілька хвилин панувала ніякова тиша.

Червона Королева порушила тишу, звернувшись до Білої Королеви:

- Запрошую вас сьогодні на званий обід до Аліси.

Біла Королева криво посміхнулася і промовила:

- А я запрошую вас.

- Я взагалі не знала, що маю влаштовувати званий обід,- виправдовувалась Аліса.- Але якщо він повинен відбутися, то гадаю, що гостей запрошувати належить мені.

- Ми дали тобі нагоду зробити це,- зауважила Червона Королева.- Але я змушена відзначити, що тебе мало навчили на уроках правил хорошого тону.

- На уроках не вчать правил хорошого тону,- заперечила Аліса.- На уроках вчать арифметику і таке інше.

- Ти знаєш додавання? - запитала Біла Королева.- Скільки буде один та один, та один, та один, та один, та один, та один, та один, та один, та один?

- Не знаю,- відповіла Аліса.- Я не встигла полічити.

- Вона не вміє додавати,- перебила Червона Королева.

- А віднімання ти знаєш? Відніми дев’ять від восьми.

- Я не можу відняти дев’ять від восьми, ви ж знаєте,- дуже охоче відповіла Аліса.- Але…

- Вона не вміє віднімати,- заявила Біла Королева.- Ну, а ділити ти вмієш? Поділи хлібину ножем, що вийде?

- Гадаю… - почала Аліса, але Червона Королева відповіла за неї: - Хліб з маслом, певна річ. Давай ще раз спробуємо віднімати. Якщо у собаки відняти кістку, що залишиться?

Аліса подумала.

- Кістки, звичайно, не залишиться, якщо я відніму її. Але й собаки не залишиться на місці, вона кинеться кусати мене… І тоді, без сумніву, від мене також нічого не залишиться!

- Отже, ти вважаєш, що нічого не залишиться? - допитувалася Червона Королева.

- Мабуть, що так.

- Як завжди, ти помиляєшся,- пояснила Червона Королева.- Залишиться терпіння собаки.

- Але я не розумію, як…

- Ну, як же, подумай! - вигукнула Червона Королева.- Собака втратить терпіння, вірно?

- Мабуть, вірно,- обережно погодилась Аліса.

- Отже, якщо собака втече, її терпіння залишиться,- з тріумфом вигукнула Королева.

Аліса сказала як можна серйозніше: - Може, їм і трапляється бувати окремо.- Але мимоволі вона подумала: «Яку жахливу нісенітницю ми плетемо!»

- Вона зовсім не вміє розв’язувати задач! - з особливим наголосом підкреслили обидві Королеви.

- А ви вмієте розв’язувати задачі? - запитала Аліса, раптом обертаючись до Білої Королеви, бо їй уже набридли всі ці звинувачення.

Королева глибоко зітхнула й заплющила очі.

- Я вмію додавати,- сказала вона,- якщо мені дадуть можливість подумати… Але я ніколи не навчусь віднімати.

- Ти, звичайно, знаєш абетку? - запитала Червона Королева.

- Певна річ, знаю,- відповіла Аліса.

- Я теж знаю,- прошепотіла Біла Королева.- Ми будемо повторювати її разом. І я розкажу тобі свій секрет: я вмію читати слова з однієї літери. Хіба це не чудово? Але не сумуй. З часом ти теж навчишся.

Тут Червона Королева почала знову:

- Ти вмієш відповідати на корисні запитання? - звернулася вона до Аліси.- Звідки береться хліб?

- О, це я знаю! - зраділа Аліса.- Взяти борошно…

- А де воно росте? - запитала Біла Королева.- В саду чи серед живоплоту?

- Та ні, воно не росте взагалі,- пояснила Аліса.- Його мелють. Це зерно росте в землі.

- Скільки акрів землі? - знову втрутилася Біла Королева.- Не можна обходити такі питання.

- Освіжи їй голову! - нетерпляче перебила Червона Королева.- У неї буде жар від того, що вона занадто багато думає.

Тут вони вдвох заходилися обмахувати її жмутками листя. Зрештою вона змушена була благати їх облишити це, бо вони геть розпатлали їй волосся.

- Зараз вона знову почувається добре,- сказала Червона Королева.- Ти знаєш мови?

- Як французькою мовою «нісенітниця»?

- Нісенітниця - не англійське слово,- поважно відповіла Аліса.

- А хто говорить, що воно англійське? - зауважила Червона Королева.

Аліса подумала, що цього разу вона знайшла вихід зі скрутного становища.

- Якщо ви поясните мені, якою мовою слово «нісенітниця», я скажу, як воно французькою мовою,- вигукнула вона, радіючи.

Та Червона Королева гордо випросталася і заявила:

- Королеви ніколи не торгуються.

- Хотіла б я, щоб Королеви ніколи не ставили питань,- подумала Аліса.

- Не будемо сваритися,- сказала Біла Королева занепокоєним голосом.- Від чого буває блискавка?

- Блискавка буває,- рішуче відповіла Аліса, бо була цілком переконана в цьому,- від грому… Ні-ні! - швиденько виправилася вона.- Я не те хотіла сказати.

- Пізно виправляти,- промовила Червона Королева.- Варто сказати щось один раз, як це так і буде і ти мусиш відповідати за наслідки.

- Це нагадує мені,- сказала Біла Королева, понурюючи голову і схвильовано сплескуючи в долоні,- про жахливу грозу, яка була минулого вівторка. Тобто, я хотіла сказати, минулих вівторків, розумієте.

Аліса розгубилася.

- В нашій країні,- зауважила вона,- понеділок чи вівторок буває лише раз на тиждень.

Червона Королева відповіла:

- Тим гірше для вас. У нас тут той самий день або ніч повторюється двічі або тричі, і іноді взимку та сама ніч повторюється п’ять разів підряд: щоб було тепліше, розумієш.

- Хіба п’ять ночей тепліші від одної?