Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Глава 12.

З автомобіля виходить водій і допомагає мені з валізами. Я кидаю останній погляд на вікна своєї квартири і сідаю в авто. Там я натикаюся на Сергія.

-Доброго ранку,-все,що можу видавити з себе. Я не наважилася взяти із собою,ту повню корзину квітів,бо не хотіла ні собі,ні йому нагадувати про той вечір.

-Доброго ранку,-вперше за скільки часу,ми такі ввічливі один до одного.

Далі між нами нависла тиша. Говорити більше один одному нічого. Вкотре, приходить думка, що я погарячкувала тим,що так категорично вирішила змінити життя. Проте,заспокоюю себе тим, що це був мій вибір,а значить жаліти не має про що.

-Якщо ви щось забули,то водій вас завезе, тільки скажіть,-якось турботливо промовляє він.

-Добре,-ніяково промовляю, думаю він мій настрій сприйняв не так.

-Я просто, бачу, що вас щось непокоїть. Якщо це з приводу вашої колишньої роботи,то не хвилюйтеся,я вже все залагодив,-знову він дивує мене.

-Дякую вам ще раз. І..не те щоб я дуже хвилювалася.. просто..в мене таке відчуття, ніби я щось забула і...я не можу зрозуміти, що саме,-оголошую йому свої думки. Напевно,це було недоречно. Хто ми взагалі один одному. Бос і підлегла,які знаються декілька днів в роздріб одного місяця. Боюся подивитися на нього,таке враження,наче він має саме в цю мить кепкувати з мене. І вся ця турбота,ті квіти,все це було не справжнім, а його очередним підколом для мене. Дурепа,яка ж я дурепа.

-Надіє, можна я так просто буду до вас звертатися,-наперекір моїм думкам говорить він. Це змушує все ж глянути на нього і зрозуміти, що я помилялася. Киваю на знак згоди і він продовжує.

-Я ще раз наголошую, якщо ви щось забули,то водій вас завезе. Він буде завжди у вашому розпорядженні і Софії.

Дивно,але його слова діють на мене, дійсно, заспокійливо. Я трохи розслабляюся і зручніше вмощуюсь на сидінні. Але це триває недовго.

-Згадала!-скрикую і майже підстрибую на місці,чим лякаю навіть Сергія з водієм.

-І що ж,-на цей раз дуже емоційно запитує Сергій, здається я вперше побачила в нього такі емоції. 

-Я не купила Софії подарунок,-стривожено і ніяково говорю.

І вперше за весь час нашого знайомства,чую щирий сміх цього чоловіка.

-Надіє,ви їдете на роботу,а не в гості,-після хвилини сміху, вже зовсім спокійно говорить Сергій.

-Але це не правильно. Софію я бачитиму не вперше і діти обожнюють подарунки,-не відступаю я.

-Це зайве,у Софії багато іграшок,-наче мимовух пропускає мої слова Сергій.

-Але я хочу, тому попросіть свого водія по дорозі зупинитися біля якогось торгового центру чи магазину іграшок,-далі відстоюю я свою думку.

-Не всі наші бажання здійснюються,-знову спокійно відповідає той,а мене вже починає трусити. Я вмить забуваю за наше тимчасове перемир'я і те, що він мій бос.

-Не будьте таким впертим,поступіться мені і невже вам шкода для вашої дитини ще однієї іграшки,-переводжу я на писк.Це моя слабка сторона. Я просто не вмію повищувати голос,я просто починаю пищати.

-Надіє, мені здається, що ви забуваєтесь,-пропалює він мене невдоволеним поглядом. Десь хвилин три ми дивимося один одному в вічі, навіть,наче не моргаємо.Потім, Сергій шумно видихає,тре рукою переднісся. Цьому чоловіку вже давно потрібно відпочити. По ньому видно, що він запрацювався,але чому це я його жалію.

-Рома,ти чув, що казала ця жінка. Зупинишся десь,-капітулював він і я переможно усміхаюся.

Навіть,пропбачаю йому ті слова про жінку. Все ж у впертості мені не має рівних. Я ж Овен. Проте,не завжди для мене це закінчувалося добре,як тільки що.Що ж, Сергій заслуговує на медальку,за терпіння та витримку. Цього я, звісно, йому не оголошую,бо відчуваю, що після цих слів до пункту призначення я так і не доїду. Проте,хмикаю і це,на жаль,в голос,бо відчуваю спиною,що скоро мене мій спутник,піджарить поглядом.

Автомобіль зупиняється і це рятує мене від можливості перетворення на курку гриль. Я швидко вилітаю з авто, навіть не кажучи нічого Сергію. Чомусь в мене складається враження, що він вже разів з тисячу пошкодував,що запропонував мені цю роботу. Дійсно,а чому він взагалі мені це запропонував. Хоча це ж очевидно,я просто сподобалася Софії. До речі, про неї. Я уявлення не маю,що вона любить. Ми ж бачилися всього декілька разів,а розмови наші були зовсім про інше. Ну, якщо думати логічно,то кожна дитина, особливо дівчинка любить ляльки. Я беру одну барбі,в якої найпишніше плаття. Далі ще великого рожевого ведмедя,а ще декілька книжок з казками. Потім,ще розмальовки і, здається, що на цьому мені потрібно зупинитися. Іду на касу,де мені все це гарно запаковують. Звичайно,за ту суму, що я там потратила,вони мають ще мене безкоштовно додому провести і це все допомогти донести. Я виходжу з магазину,до мене одразу біжить водій, щоб допомогти. Він милий цей Роман і молодий, але більше з водіями я зв'язуватися не буду. Мені вже одного вистачило, досить. Тому,я ігнорую його спроби завести розмову, лише чемно дякую, мило усміхаючись. Ми сідаємо до авто і подальшу дорогу проводимо більше без пригод. Хоча, чомусь Сергій почав придератися до водія, тобто Роми. Дивно якось. Можливо, він побачив його невдалий зі мною флірт,а в нього табу заводити романи на роботі. Все можливо,я цього не запитувала. Та й не думаю, що буде привід для цього.

Ми виїхали з міста. Звичайно,він живе з маленькою за містом. На природі,в приватному будинку. По-іншому бути не могло. Проте,я навіть уявити собі не могла розміри цього будинку і території. Більше було схоже на якийсь готель у лісі. Ні, серйозно. Ми під'їхали до воріт,а кінцю огорожі не видно було. Я всіма силами намагалася втримати щелепу і тримати лице,але це з кожною хвилиною було все важче. 

Я вийшла з автомобіля і подивилася навколо. Все було доглянутим, всюди були квіти і величезний будинок.

-Ваша кімната на другому поверсі. Перші двері з права. Наступні дрері,кімната Софії. Вона зараз на заняттях, буде через декілька годин. В подальшому туди ви будете її супроводжувати. А зараз я думаю вам буде достатньо часу, щоб розібрати речі і все оглянути. Моя кімната в кінці коридору,а кабінет навпроти і туди вам шлях закритий,хіба що будуть певні виняткові ситуації. На цьому я вас залишаю, до зустрічі,-протаратопив він це і пересівши в інше авто, поїхав.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍