Читати книгу - "Єретики Дюни"

був напоготові і знизав плечима. Цю Всечесну Матрону слід звести на іншу дорогу чи, можливо, вбити. Він багато від неї навчився, та годі встановити, скільки вона, завдяки своїм нерозгаданим талантам, навчилася в нього.

«Вони сексуальні монстри, — казали його інформатори. — Поневолюють чоловіків силою сексу».

— Ти й не здогадуєшся, скільки радості я можу дати тобі, — промовила вона.

Її голос обвився довкола нього, як бич. Як спокусливо! Як манливо!

Захищаючись, Вафф заговорив:

— Скажи мені, чому…

— Я не зобов’язана нічого тобі говорити!

— Тож ти не прийшла сюди торгуватися, — сумно сказав він. Не-кораблі справді засіяли ці далекі світи гнилизною. Вафф відчув на своїх плечах тягар необхідності. Що, як йому не вдасться її вбити?

— Як ти смієш натякати на торг із Всечесною Матроною? — зажадала вона. — Знай, що це ми встановлюємо ціни.

— Я не знаю ваших звичаїв, Всечесна Матроно, — відповів Вафф. — Та з твоїх слів відчуваю, що я тебе образив.

— Вибачення прийнято.

Жодних вибачень не було! Він улесливо на неї глянув. З улаштованого нею спектаклю можна зробити багато виснов­ків. Актуалізувавши свій тисячолітній досвід, Вафф подумки переглянув усе, чого тут навчився. Жінка з Розсіяння прийшла до нього по важливу інформацію. Отже, не мала іншого джерела. Він відчув у ній розпач. Добре замаскований, але наявний. Їй потрібно було підтвердження чи заперечення чогось, чого вона боялася.

Як же вона скидалася на хижого птаха, сидячи тут і так легко поклавши пазуристі руки на підлокітники крісла! Гнилизна серцевини поширюється назовні. Він сказав це їй, а вона не почула. Очевидно, атомарне людство далі вибухало в Розсіянні. Люди, яких представляла ця Всечесна Матрона, не знайшли способу вистежити не-кораблі. Он воно що. Вона полює на не-кораблі точнісінько так, як відьми з Бене Ґессерит.

— Ви шукаєте спосіб обнулити невидимість не-кораблів, — промовив він.

Це твердження, вочевидь, сколихнуло її. Не сподівалася такого від чоловічка ельфійського вигляду, що сидів навпроти неї. Він розгледів страх, тоді гнів, тоді рішучість, що промайнули на її обличчі, перш ніж вона повернулася до хижацької маски. Проте вона знала. Знала, що він побачив.

— То саме це ви робите зі своїм гхолою, — промовила вона.

— Саме це прагнуть бачити в ньому Бене Ґессерит, — збрехав Вафф.

— Я тебе недооцінила, — сказала вона. — Чи не припустився ти зі мною такої ж помилки?

— Я так не думаю, Всечесна Матроно. Розплідна програма, що тебе створила, є, очевидно, грізною. Гадаю, ти могла б убити мене ударом стопи, а я не встиг би й кліпнути оком. Ви з відьмами в різних лігах.

Задоволена усмішка пом’якшила її риси.

— Тлейлаксу добровільно стануть нашими слугами чи доведеться їх до цього змусити?

Він не намагався приховати обурення.

— Ти пропонуєш нам рабство?

— Це одна з можливостей для вас.

Зараз він її піймав! Зарозумілість — ось її слабкість.

— Що ти накажеш мені зробити? — приниженим тоном спитав він.

— Приймеш як своїх гостей двох молодих Всечесних Матрон. Вони мають із тобою схреститися і… навчити тебе наших способів екстазу.

Вафф утягнув повітря і двічі повільно видихнув.

— Ти стерильний? — спитала вона.

— Лише наші лицепляси безплідні. — Вона б уже мала це знати. Це було загальновідомо.

— Називаєш себе Паном, — промовила вона, — та не пануєш над собою.

«Краще, ніж ти, Всечесна Суко! І я називаю себе Машейхом. Цей факт ще може тебе знищити».

— Дві Всечесні Матрони, яких я з тобою посилаю, оглянуть увесь Тлейлакс і повернуться до мене зі звітом, — продовжила вона.

Він зітхнув, нібито змирившись із неминучим.

— А ці дві молоді жінки гарненькі?

— Всечесні Матрони! — виправила вона.

— Це єдина назва, яку ви використовуєте?

— Якщо вони зволять назвати тобі імена, то це їхнє право, не твоє. — Вона перехилилася вбік і стукнула кістлявим пальцем об підлогу. В її руці зблиснув метал. Вона може пробити захисний екран цієї кімнати!

Шлюз відкрився, і ввійшли дві жінки, одягнені приблизно так само, як його співрозмовниця. Їхні темні пелерини менше прикрашені, вони обидві були молодшими. Вафф глянув на них. Обидві були… Він намагався приховати своє піднесення, та це йому не вдалося. Байдуже. Старша жінка мала б подумати, що його настільки захопила краса цієї пари. Завдяки ознакам, відомим лише Панам, він розпізнав, що одна з новоприбулих — насправді новий лицепляс. Проведено вдалу підміну, а ті розсіянці цього не помітили! Тлейлаксу успішно подолали перешкоду! Чи Бене Ґессерит виявляться такими ж сліпими на нових гхол?

— Ти продемонстрував розумну згідливість і будеш за це винагороджений, — сказала стара Всечесна Матрона.

— Я пізнав твої сили, Всечесна Матроно, — промовив він. Це було правдою. Він схилив голову, щоб приховати рішучість. Знав, що не зумів би погасити її блиск у своїх очах.

Вона жестом вказала на новоприбулих.

— Ці двоє супроводжуватимуть тебе. Найменша їхня примха — наказ для тебе. Мають бути оточені всією повагою і почестями.

— Звичайно, Всечесна Матроно. — Тримаючи голову схиленою, він здійняв обидві руки, нібито на знак вітання і підкорення. З кожного рукава з шипінням вилетів дротик. Випустивши дротики, Вафф стрімко відхилився вбік на своєму кріслі. Рух був недостатньо швидким. Права нога старої Всечесної Матрони вдарила, вцілила йому в ліве стегно й відкинула назад, до спинки крісла.

Та це було останнім рухом у житті Всечесної Матрони. Дротик з лівого рукава влучив їй у шию і вийшов крізь рот, що відкрився від несподіванки. Наркотична отрута не дала їй змоги скрикнути. Інший дротик вцілив у праве око тієї новоприбулої, що не була лицеплясом. Його спільник-лицепляс не дозволив вирватися назовні окрику попередження, блискавично перерізавши їй горло.

Два тіла мертво зсунулися на підлогу.

Постогнуючи від болю, Вафф вибрався з крісла, встав і випростався. Стегно пульсувало. На міліметр ближче — і зламала б йому ногу.

Він усвідомив, що її реакцією керувала не центральна нервова система. Як це притаманно деяким комахам, атака може бути ініційована спеціалізованою мускульною системою. Такий результат треба дослідити!

Його спільниця-лицепляска прислухалася біля відкритого шлюзу. Відступила вбік, дозволяючи ввійти ще одному лицеплясові в подобі іксіанського охоронця.

Вафф розтирав ушкоджене стегно, а його лицепляси тим часом роздягли мертвих жінок. Той, що копіював іксіанина, притулив голову до трупа старої Всечесної Матрони. Після цього все пішло дуже швидко. От уже не стало іксіанського охоронця, з’явилася точна копія старшої Всечесної Матрони, яку супроводжувала молода послушниця. Увійшов інший псевдоіксіанин і скопіював молодшу Всечесну Матрону. Нев­довзі від мертвих тіл залишився тільки попіл. Нова Всечесна Матрона зібрала попіл у торбину та сховала її під одяг.

Вафф ретельно оглянув кімнату. Щойно відкрите досі змушувало його тремтіти. За такою зарозумілістю, яку він тут побачив, мусили стояти страшні сили. Слід вивчити ці сили. Він покликав лицепляску, що скопіювала старшу жінку.

— З неї знято відбиток?

— Так, Пане. Її свідома пам’ять ще була живою, коли я копіював.

— Передай їй, — він жестом вказав на лицепляса, що до того був іксіанським охоронцем. Вони на кілька ударів серця притулилися лобами, тоді розділилися.

— Зроблено, — сказала старша.