Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

— Не хотілося втрачати можливість подивитися таке яскраве шоу, — відповів він, нахабно усміхнувшись. — А ти вже згадала про те, що вмієш розмовляти?

— Лише на декілька хвилин. Скоро знову забуду. Ти ж цього й хочеш.

— Насправді я вже встиг скучити за твоїми безтурботними розмовами.

— Та невже? А я думала, що вони тебе дратують так само сильно, як і я.

— Ти справді дратуєш мене, але не завжди. Наприклад, мені сподобалося дивитися, як ти тренуєшся. Це так... Сексуально? — сказав Гордій, піднявши одну брову.

Я засміялася і похитала головою. Та він просто-таки знущається з мене! На його обличчі знову з’явилася нахабна посмішка. Вона страшенно нервувала мене, і мені хотілося заїхати чимось по його фізіономії.

— Ти дуже сильно загорівся лише від мого тренування, — заговорила я і підійшла ближче до нього. — Здивована, що твоє тіло так реагує на звичайні махи ногами та випади. Ніколи раніше не думала, що чоловіки можуть заводитися, дивлячись на такі речі. Це навіть трохи лякає. Думаю, що тобі треба остудитися.

Я підняла пляшку з водою та вилила її йому на голову. Краплі повільно стікали по його обличчі та грудях. Я закусила губу, стримуючись, щоб не засміятися. Декілька шматочків лимона впали на його голову. Гордій здивовано відкрив рота. Мабуть, він не очікував, що я зроблю це. Хлопець підняв свою руку до волосся та забрав звідти лимон.

— Ох, даремно ти це, Полінко! Даремно!

— І що ти мені зробиш? — кинула виклик я та склала руки на грудях.

Я повернула голову в бік басейну. Він може мене скинути в нього, але там тепла вода, то я б навіть була не проти. На інше йому точно фантазії не вистачить. Та я незчулася, як струмінь холодної води вдарив мені просто в обличчя. Я закричала від різкого холоду та затремтіла. Крізь шум води чула голосний сміх Гордія. Коли глянула на нього, то помітила в його руках шланг, яким він мив свій автомобіль. Ох, просто прекрасно! Хлопець знову направив воду на мене.

— Перестань! — закричала я та почала бігти в інший бік від Гордія.

Він біг за мною, тягнучи за собою шланг. Холодна вода вдарила мені в спину, змушуючи знову закричати. Я бігала наче божевільна подвір’ям, навіть коли Гордій відпустив шланг. З мого тіла скапувала вода, а мій одяг був повністю мокрим. Я побігла в бік будинку й відчула, що моя нога послизнулася на плитці біля басейну. Уже готова була зустрітися обличчям з землею, як міцні руки схопили мене за талію. Гордій підняв мене, притиснувши спиною до своїх грудей. Я спробувала вирватися з його хватки й почала бити хлопця своїми ногами. Він усе ще міцно тримав мене своїми руками та попрямував вперед.

— Відпусти мене! — закричала я, продовжуючи крутитися в його обіймах.

Йому, здається, було байдуже. Гордій схопив мої ноги, підіймаючи мене на руки, наче наречену. Я здивовано подивилася на нього. Він же не відривав погляду своїх сірих очей від мене.

— Що ти...

Не встигла я договорити, як хлопець раптом підстрибнув зі мною на руках. Я закричала та міцно заплющила очі, занурюючись у воду. Мені варто було закрити ніс пальцями, але я не очікувала, що Гордій скине нас обох у басейн. Він раптом потягнув мене за руку, витягуючи з води. Я почала голосно кашляти, а тоді витерла своє обличчя руками. Переді мною з’явилося усміхнене обличчя Гордія. Чому він має такий нормальний вигляд? Я насупилася, а тоді зі всієї сили хлюпнула на нього водою.

— Так нечесно! — закричала я.

— Ти перша почала, — просто сказав він.

— Я вилила на тебе пів пляшки води, а ти спочатку облив мене зі шланга, а потім кинув у басейн!

— Отже, тобі теж треба було остудитися, Поліно.

Я роздратовано вдарила його в плече, а тоді відплила до краю басейну. Раптом Гордій схопив мене за ногу та потягнув до себе. Я скрикнула, коли стукнулася своїм тілом об його груди. Він поклав руку на мою талію, притягуючи мене ще ближче до себе. Я здивовано дивилася на нього та не могла й слова вимовити. Його волосся виблискувало золотим відтінком на сонці, а очі здавалися ще яскравішими, ніж зазвичай. І чому тільки він такий красивий? Не міг мій фіктивний чоловік бути якимсь страшним чоловіком? Тоді б, може, моє серце так не билося поряд з ним. Я раптом напружилася від цієї близькості. Не знала, куди діти свої руки, тому просто опустила їх у воду.

— Погодься, що це було весело, — заговорив Гордій усміхнувшись.

— Дуже рада, що розвеселила тебе, — буркнула я, — але мені не хотілося б у кінцевому результаті бути такою мокрою!

Він засміявся, а я ж заплющила очі, відчуваючи, як почервоніли мої щоки. Дідько! Чому зі всього можливого я сказала саме це? Боюся уявити, що зараз крутиться в його голові, а ми ще й так близько одне до одного.

— Гаразд, — сказав Гордій і міцніше стиснув мою талію. — Ти ж про басейн говорила?

— Угу, про нього.

— А взагалі я хотів попросити в тебе пробачення.

— Попросити пробачення? — здивовано перепитала я.

— Мені не варто було тоді говорити, що ти мене дратуєш. Я не подумав, що тебе зачеплять мої слова. Вибач.

— Оу! Це так неочікувано, — пробурмотіла я.

— Не хочу, щоб ти ображалася. То що, мир? — Гордій підняв свою праву руку, показуючи мізинець.

Я декілька секунд уважно дивилася на нього, а потім усміхнулася. Мені було приємно, що він таки попросив у мене пробачення. Хоча Гордій мав це зробити вже давно.

— Мир! — відповіла я та зачепила його мізинець своїм.

Ми продовжували стояти в басейні, дивлячись одне на одного. Я не розуміла, чому він досі тримає мене. Його рука ідеально лежала на моїй талії, наче моє тіло було створене для його дотиків. Мені зовсім не хотілося, щоб він відпускав мене. І це дуже лякало.

— Ей, молодята! — раптом закричав чоловічий голос. Я помітила за спиною Гордія його друга, що наближався до нас. — Дивлюся, вам дуже весело.

Гордій одразу ж забрав свою руку з моєї талії та трохи відсторонився. Я видихнула, намагаючись заспокоїти свої відчуття. От і все! Цей невеличкий момент зближення зруйнувався, як тільки з’явився хтось третій.  Так буде завжди, адже це все — просто гра в подружнє життя, яка закінчиться тоді, коли й термін договору.