Читати книгу - "Весь світ у кишені"

здав позиції, а тому щосили хотів продемонструвати босові, що налаштований серйозно.

Жити разом із Джипо — ще те випробування. Звички італійського селянина страшенно діяли Блекові на нерви. Ед не міг збагнути байдужості спільника до бруду й дискомфорту.

Щоранку Кітсон приїжджав до майстерні о восьмій і залишав її після півночі. Троє чоловіків працювали, як воли, щоб переобладнати фургон, адже той мав витримати вагу броньовика.

Саме тоді Блек із Кітсоном по-справжньому оцінили Джипо як технічного спеціаліста. Без його навичок і винахідливості їм би нічого не вдалося. Раніше Блек завжди зневажав Джипо, але тепер збагнув, наскільки італієць вправніший за нього в технічних питаннях.

Еда дратувало, що без майстерності італійця уся справа, над якою вони працювали, могла піти коту під хвіст. А ось Кітсонові Джипо подобався, тож він захоплювався його вправністю. Він щодня радо приходив працювати, бо відчував, що це вперше у житті вивчає щось корисне.

Роботу було завершено у вівторок вночі. Саме на цей час Морґан і призначив зустріч у майстерні Джипо. Протягом одинадцяти днів ніхто не бачив Джинні. Дівчина залишила Морґанові телефон, за яким її можна було знайти в разі зміни плану, але ні він сам, ні будь-хто інший не знав, де вона живе й чим займається.

Кітсон постійно думав про неї, марудячись із фургоном. Не хотячи він закохався у неї, знаючи напевне, що з цього нічого не вийде, як і не сумніваючись, що велика справа, яку вони планують, скінчиться катастрофою.

Однак почуття до Джинні були надто сильними, й він не міг їм опиратися. Дівчина була наче вірус у його крові, і Кітсону лишалося тільки прийняти це як даність.

Доки інші поралися біля трейлера, Морґан витрачав багато часу на дослідження шляху між Агентством броньовиків і «Станцією ракетних досліджень». Він вивчав кожну під'їзну дорогу, обираючи найкращий шлях для відступу, вивіряючи кожен хід, двічі усе перевіряючи й складаючи карти. У Морґанових методах місця для випадковості не було. Він знав: щойно панцерник опиниться в них, усе залежатиме від швидкої втечі. Необхідно було проїхати якомога більше миль від місця засідки, доки напруга не зросла до максимуму. А отже, необхідно було все найретельніше спланувати й познайомитися з районом. Близько восьмої, під'їжджаючи до майстерні Джипо, він був сповнений оптимізму.

Уперше за весь місяць ішов дощ. Спокійно і монотонно падав він на висушену землю, лишаючи по собі аромат вологи, який був Морґанові до душі.

З-за ретельно завішеними вікнами світла не було видно, тож великий сарай, де розташовувалася майстерня, видавався порожнім.

Уже виходячи із «б'юіка» і потягнувшись, щоб вимкнути фари, Френк почув наближення швидких, легких кроків.

Він уважно зиркнув у темряву, автоматично поклавши долоню на руків'я пістолета.

Із пітьми виринула Джинні й постала у сяйві фар. На ній був синій поліетиленовий дощовик, що блищав від крапель. Мідне волосся ховалося під капюшоном.

— Перша дощова ніч за останні кілька тижнів, — сказав Морґан. — Я міг би тебе забрати, якби знав, де ти мешкаєш.

— Це не має значення, — різко відказала вона.

Морґан став між нею і майстернею, скулившись під дощем.

— А де ти живеш, Джинні?

Дівчина стояла й дивилася на Морґана, поки дощ барабанив об її плащ.

— Це моя справа.

Він схопив її за руку й притягнув до себе.

— Не розмовляй так зі мною, мала, — мовив Френк. — Ти забагато туману напускаєш. Я не знаю, хто ти, звідки ти, як склала план чи навіть де живеш. Якщо щось піде не так, ти можеш просто зникнути, наче тебе й не існувало.

Джинні вивільнила руку.

— А що, це не така вже й погана ідея, — вона швидко обійшла його, а тоді покрокувала до дверей майстерні й постукала.

Секунду чи дві Морґан стояв нерухомо. Його спокійні чорні очі звузилися. Коли Кітсон відчинив двері, Френк рушив за дівчиною.

— Усім привіт, — сказав він, струшуючи краплі дощу із пальта. — Як справи?

— Ми закінчили, — відповів Кітсон, не відриваючи погляду від Джинні, яка саме знімала мокрий дощовик. На ній було сіре пальто, спідниця й зелена блузка, яка підкреслювала колір її волосся. У Кітсона ледь заболіло у грудях, коли він побачив, яка вона чарівна. Алекс пильно поглянув на дівчину, але та лише байдуже зиркнула на нього. Джинні взяла принесений із собою коричневий згорток, який перед тим поклала на верстат разом із дощовиком, тоді підійшла до Джипо, що саме стояв біля фургона, і вручила йому пакунок.

— Тут штори, — сказала вона.

Підійшов Морґан.

— Ну як? — запитав він у Джипо, який, сяючи від гордощів, дивився на боса.

— Усе зроблено на славу, Френку, — відказав італієць, знімаючи паперову обгортку зі штор. — Ось повішу їх — і покажу тобі нашого сучого сина.

Із тіні вийшов Блек, витираючи руки об бавовняну ганчірку. Він бачив, як Кітсон витріщається на Джинні, хоча й сам зацікавлено позирав на неї.

Ед вже одинадцять днів був позбавлений жіночого товариства, тож Джинні тепер пробудила в ньому невситиму жагу. Його навіть розважало те, як Кітсон дивився на дівчину. Що цей придурок собі науявляв? Невже він справді гадає, що здатен підкорити таку дівчину? Якщо так, то він просто не дружить із головою!

— Привіт, — сказав він, підходячи до Джинні. — Давно не бачились. Де ти ховалася?

Дівчина усміхнулася, добряче цим здивувавши Блека: він гадав, що навіть маленьку усмішку з неї важко буде видобути.

— О, я була неподалік, — легко відказала вона. — То там, то сям. Але я не ховалася.

— Чому ж не заходила в гості? — запитав Блек, простягаючи їй портсигар. — Жіноче товариство дуже б нас розважило.

Вона взяла цигарку й прийняла вогник від Блека.

— Визнаю, я справді жінка, але наміру розважати тебе не маю, — відказала Джинні.

Від побаченого й почутого в Кітсона знову заболіло в грудях. Його дратувала ця порожня дурна балачка. Алекс знав, що ніколи б не наважився заговорити з нею так, і його засмучувало, що подібне ставлення було їй до вподоби.

— Принаймні ти могла б заскочити й привітатися, — не змовкав Блек. — Мені було так самотньо. Тільки уяви: спати із Джипо десять ночей!

Вона розсміялася.

— Тобі корисні зміни, — відказала дівчина, тоді розвернулася й рушила до фургона, навколо якого нишпорив Морґан, зазираючи з кожного боку.

Розгарячілий і спітнілий, Джипо почепив штори й вийшов