Читати книгу - "Лисичка , Тіна Вітовт"

Глава 18

Дан

Що я відчув, коли побачив як Мілана корчиться від болю на землі? Гіршого жаху в житті не бачив... Моє серце пішло у скажену колотнечу. Як же я хотів забрати всю ту біль на себе, але міг тільки полегшити...

Пам'ятаю свій перший оберт, він пройшов під наглядом батьків, чим менший вік тим легше, це як з дитячими хворобами, чим старше ти, тим гірше симптоми.

Ось так у моєї дівчини, сила прибула різко, а не поступово. А оберт спровокували численні стреси, котрих можна було уникнути, будь я більш уважним до своєї пари.

Та маємо те що маємо. І тепер я лежу поряд зі своєю дівчинкою на м'якій траві, та милуюся на чудову лисичку, під стать моєму лису. Наші другі іпостасі між собою, навіть чимось схожі, тільки у дівчини лисичка витонченіше виглядає, я б сказав тендітно, як і сама Мілана.

Вона так само як і я відходить від больового шоку. У мене вийшло, я забрав на себе половину її страждань, хоча б частково компенсуючи власний недогляд.

Недоумок, пішов провітрити голову та остудити нерви, бо зачепила моє его... А про неї не подумав... Потрібно було дати вихід її силі, бачив же як вона відгукнулася на її заклик учора... Навчити контролю силами, ось моє головне завдання перед нею. Я і так дров нарубав, пора збирати.

А зараз потрібно її вмовити перетворитися в людину назад. В очах бачу страх, та небажання знову терпіти біль, але і в звіриній іпостасі довго їй ще не можна перебувати, на лапки навіть піднятися не сила, виснажена.

Не бійтеся маленька, я з тобою, і ми з усім справимося, разом. Тепер я за цим прослідкую...

Після вдалого оберту, Мілана була геть без сил і міцно заснула ще у мене на руках, десь по дорозі до кімнати. А зараз я турботливо оберігаю її сон, обіймаючи таке тендітне та бажане дівча.

Вона спокійно та мірно посопує, притулившись до мене спиною. До ранку можна не чекати що прокинеться, надто багато сил у неї пішло. Та й мене втома долає і я закриваю повіки, щоб забутися у ароматі цитруса...

Мілана

Як же гаряче, вони що обігрів увімкнули, і так не холодно було. Та ще чимось придавили... Капець.

І так загальне відчуття, ніби катком по мені проїхалися. Як тільки спробувала перевернутися, хтось невдоволено обурився на вухо. Тепер зрозуміла причини дискомфорту, здогадатися не важко, Дан вирішив, напевно, що його тут вже прописали, от же...

Цікаво котра година? Судячи з темряви, ще глибока ніч. Ще спробувала вивільнитися із жарких обіймів.

- Чого сопеш, як їжачок? Дай поспати, - та він ще виявляє своє невдоволення.

- Мені гаряче, та й не зовсім зручно, я повернутися хочу, - висунула список невдоволення.

- А мене все влаштовує, - муркнув, та ще й носом закрився у волосся під вушком, і притягнув до себе сильніше.

- Слухай, нахабна лисяча морда, а що ти тут взагалі робиш? Щось я не пам'ятаю... - та хто мені дозволить договорити, взяв та нахабно перебив.

- Я тебе приніс, та вклав у ліжечко, не переживай твою честь не зачіпав, тільки роззув, та зняв худі, - відрапортував.

- А чому залишився? - повернула обличчя до нього, а як блистять, цікаво ми можемо бачити у темряві?

- Не зміг піти, - так само тихенько відповів, - переживав, що потрібно буде моя допомога, а мене не буде поряд.

Я тільки важко видихнула, згадавши оберт, бррр...

- Це завжди так боляче? Оберт?

- Ні, твоя сила довго спала, а зараз у пришвидшеному темпі набирає обертів. Далі буде простіше, тільки нам потрібно буде кожного дня з тобою практично займатися. Ти як себе зараз почуваєш?

- Недуже, - відверто зізналася, - я хоча б гола не залишилася після оберту?

Дан від тихого сміху весь затрясся. Я його за це у бік буцнула, чого насміхається?

- Тебе тільки це тривожить?

- Я серйозно, а ти...

- Не дуйся, - поцілував у щоку, зітхнув, - у нас виробники одягу та взуття цю проблематику врахували, після оберту ми залишаємося одягнені, погодься було б не дуже зручно ходити в чому мати народила.

- Це добре...

- А тепер спи, завтра тобі на навчання, а мені працювати потрібно, - і ще раз поцілував, та дозволив прийняти зручніше положення, але з обіймів не випустив.

Я ще деякий час побухтіла, але втома знову про себе нагадала і я заснула під спокійне дихання хлопця.

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍