Читати книгу - "Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ми ще раз подалися в «Савой». Ми застали леді посеред коробок і обгорткового паперу, а зі спинок стільців звисали вишукані чорні драпірування. Вираз обличчя Джейн був глибоким і серйозним, вона приміряла перед дзеркалом черговий маленький чорний капелюшок.
— О, мсьє Пуаро. Сідайте. Тобто якщо є на що сісти. Елліс, зроби, будь ласка, місце.
— Мадам. У вас чарівний вигляд.
Жінка здавалася серйозною.
— Мсьє Пуаро, я не хочу лицемірити. Але ж треба дотримуватися правил хорошого тону, ви так не вважаєте? Тобто, думаю, я маю бути обережною. О! До речі, я отримала премилу телеграму від герцога.
— З Парижа?
— Так, з Парижа. Обачну, звісно, і зі словами співчуття, але написану так, що я можу все прочитати між рядків.
— Мої вітання, мадам.
— Мсьє Пуаро. — Вона сплеснула руками, її хрипкий голос надломився. Джейн скидалася на ангела, який ось-ось дасть волю найсвятішим думкам. — Я розмірковувала. Усе це здається таким дивовижним, якщо ви розумієте, про що я. Ось так, усі мої біди закінчилися. Жодного виснажливого розлучення. Жодних турбот. Переді мною відкрита дорога, і все гладесенько. Я майже повірила в Господа — якщо ви розумієте, про що я.
Я затамував подих. Пуаро глянув на неї, вона схилила голову трохи набік. Джейн Вілкінсон говорила цілком серйозно.
— Тож, мадам, ви так це сприймаєте?
— Для мене все склалося якнайкраще, — благоговійно прошепотіла вона. — Останнім часом я все думала — а якби Еджвер помер. І ось — він мертвий! Це майже як відповідь на молитву.
Детектив прокашлявся.
— Мадам, я не можу сказати, що сприймаю цю ситуацію так само, як і ви. Хтось убив вашого чоловіка.
Жінка кивнула.
— Так, звичайно.
— Вам не спадало на думку поставити самій собі запитання, хто саме це зробив?
Вона витріщилася на нього.
— Хіба це важливо? Я маю на увазі, як це мене стосується? Мабуть, через чотири або п’ять місяців ми з герцогом одружимося…
Мій друг насилу стримався.
— Так, мадам, я це знаю. Але окрім того, вам не сяйнуло в голову запитати себе, хто вбив вашого чоловіка?
— Ні. — Вона, здавалося, була вельми здивована від цієї думки. Видно було, що вона про це замислилася.
— Хіба вам не цікаво про це дізнатися? — запитав Пуаро.
— Боюся, не дуже, — зізналася Джейн. — Гадаю, поліція розбереться. Там усі дуже розумні, хіба ні?
— Так кажуть. Я теж збираюся все з’ясувати.
— Ви? Як кумедно.
— Чому кумедно?
— Ну, я не знаю. — Вона знову дивилася на одяг. Акторка накинула атласний халат і розглядала себе в дзеркалі.
— Ви не заперечуєте? — запитав Пуаро, і його очі засяяли.
— Ну, звичайно, ні, мсьє Пуаро. Я хочу, щоб ви взялися за це з розумом. Я бажаю вам успіхів.
— Мадам, я хочу більшого, аніж просто побажання. Я хочу почути вашу думку.
— Думку? — розсіяно перепитала Джейн і повернула голову на плече. — Про що?
— Як ви гадаєте, хто, найімовірніше, убив лорда Еджвера?
Жінка похитала головою.
— Уявлення не маю!
Вона знизала плечима і взяла ручне дзеркало.
— Мадам! — гучним, рішучим голосом повторив детектив. — ЯК ГАДАЄТЕ, ХТО ВБИВ ВАШОГО ЧОЛОВІКА?
Цього разу подіяло. Джейн Вілкінсон перелякано глянула на нього.
— Гадаю, що Джеральдін, — сказала вона.
— Хто така Джеральдін?
Але співрозмовниця знову відволіклася.
— Елліс, підніми це трохи на праве плече. Так. Що, мсьє Пуаро? Джеральдін — це його донька. Ні, Елліс, праве плече. Так краще. О! Мсьє Пуаро, ви вже йдете? Я дуже вдячна за все. Я маю на увазі, за розлучення, хоча це вже не потрібно. Я завжди вважатиму вас чудовим.
Після того я бачив Джейн Вілкінсон лише двічі. Одного разу на сцені, і один раз на званому обіді, коли я сидів навпроти неї за столом. Я завжди пам’ятатиму її такою, якою я побачив її тоді, повністю заглиблену в одяг, як вона недбало кидала слова, які потім вплинули на подальші дії Пуаро, а її думки були зосереджені цілком і повністю на собі.
— Épatant[25], — з благоговінням сказав Пуаро, коли ми вийшли на Стренд.
Розділ дванадцятий
Донька
Коли ми повернулися в свої кімнати, на столі на нас чекав лист, принесений кур’єром. Пуаро взяв його в руки, відкрив із притаманною йому акуратністю, а потім розсміявся.
— То як кажуть: «про вовка промовка»? Гастінґсе, гляньте сюди.
Я взяв у нього записку.
На папері була адреса Ріджент-ґейт, 17, і лист було написано дуже рівним характерним почерком, який, здавалося, буде легко прочитати, але, як не дивно, це було не так.
Шановний сер (йшлося в листі),
Я чула, що сьогодні вранці Ви були з інспектором у будинку. Мені шкода, що мені не вдалося поговорити з Вами. Якщо це зручно, я буду дуже вдячна, якби Ви змогли приділити мені кілька хвилин у будь-який час сьогодні після обіду.
З повагою
Джеральдін Марш
— Цікаво, — сказав я. — Чому ж вона хоче з вами зустрітися?
— Вам цікаво, чому вона хоче зустрітися зі мною? Мій друже, ви неввічливі.
У Пуаро є надзвичайно дратівлива звичка жартувати в найневідповідніший момент.
— Мій друже, ми вирушаємо негайно, — заявив він і, любовно змахнувши з капелюха уявну порошинку, надягнув його на голову.
Необережне припущення Джейн Вілкінсон, що, можливо, це Джеральдін убила свого батька, здавалося особливо безглуздим. Тільки справді безмозка людина могла це припустити. Я сказав про це Пуаро.
— Мізки. Мізки. Що ми маємо на увазі під цим терміном? Говорячи образно, ви могли б сказати, що у Джейн Вілкінсон курячі мізки. Це зневажливий термін. Але на мить подивімося на курку. Вона існує і розмножується, чи не так? Що в Природі вважається ознакою ментальної вищості. Чарівна леді Еджвер не знає історії, ані географії, ані класичної літератури, sans doute[26]. Для неї Лао Цзи — це кличка премійованого пекінеса, а Мольєр — це назва maison de couture[27]. Але коли діло доходить до вибору одягу, чи багатого і вигідного заміжжя, чи досягнення свого — її успіх феноменальний. Думка філософа про те, хто вбив лорда Еджвера, не принесе мені жодної користі: мотив для вбивства з філософської перспективи — це досягнення найбільшого блага
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті», після закриття браузера.