Читати книгу - "Науково-практичний коментар Земельного кодексу України"

знайшла відображення, зокрема, у листі позиції Держкомзему України від 11.11.2008 №14-17-4/12991 "Щодо застосування терміна "самовільне зай­няття земельної ділянки", де закріплена позиція, за якою за відсутності правоустановчих документів, проте за наявності "рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи відповідного правочину" відповідна особа не може вважатися такою, що вчинила самовільне зайняття. У таких випадках державним інспекторам рекомендовано видавати припис "з вимогою усунути порушення земельного законодавства" і лише за невиконання цього припису притягати винного до відповідальності (саме за невиконання припису - ст. 188-5 КУпАП).

Викладену позицію ми не поділяємо. Вона ґрунтується на звуженому (незрозуміло, чому) визначенні терміну самовільне зайняття, викладеному в Законі. Але якщо бути формалістом, слід звернути увагу на початок ст. 1 Закону, де визначається термін "самовільне зайняття": «У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні". Таким чином, відповідне визначення формально не стосується положень КК України та КУпАП.

На наш погляд, поняття "самовільне зайняття" у КК України та КУпАП мають автономне розуміння, яке відповідає загальноприйнятому значенню цього терміну. В загальноприй­нятому розумінні, на нашу думку, самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-яке її фактичне використання, яке здійснюється без правових підстав і за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб. Якщо законодавець хотів змінити значення цього терміну у КК України та КУпАП у бік звуження, слід було вносити зміни до цих актів.

До пункту "в". Окрім можливості застосування цивільної відповідальності (див. коментар до ст.ст. 156,157 ЗКУ), за дане правопорушення можуть бути застосована адміністративна та кримінальна відповідальність, зокрема, передбачена ст.ст. 52, 53 КУпАП, ст.ст. 239, 252, 254 КК України.

Конструкція норм КК України не дозволяє зробити однозначні висновки про співвідношення ст. 236 {"Порушення правил екологічної безпеки") та ст. 239 "Забруднення або псування земель" КК України, співвідношення ст. 239 та ст. 254 ("Безгосподарське вико­ристання земель "). Диспозиції статей вказують, що ст. 239 є спеціальною як по відношенню до ст. 236, так і ст. 254. Між тим, зовсім на інше вказують санкції даних статей. Правоза-стосовча практика поки що віддає перевагу кваліфікації діянь, що підпадають під ознаки усіх трьох статей, за ст. 254 КК України. Так, за цією статтею порушено справи за фактом організації та функціонування на території радгоспу-заводу "Гурзуф" двох несанкціонованих звалищ площею 9000 кв. м2[416].

До пункту "г". Описане у коментованому пункті правопорушення може тягти відповідальність за різними статтями глави 5 КУпАП “Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення"), напр., ст.ст. 42 ("Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм"), 46-1 ("Порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення"), глави 8 ("Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та у сфері викори­стання паливно-енергетичних ресурсів") - напр., ст.ст. 95 ("Порушення правил і норм з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання). При вчиненні даного правопорушення також може бути припинене право користування земельною ділянкою (див. ст. 144 ЗКУ та коментар до неї). Кримінальна відповідальність може наставати також за ст. 236 КК України.

До пункту "ґ". Див. коментар до норм розділу 2 та глави 22 ЗКУ.

За описане правопорушення можливо застосування адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП, а також в разі невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної та ядерної безпеки або охорону природних ресурсів - за ст. 188-5 КУпАП, а так само застосування ст. 188-11 КУпАП “Невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків, а так само інших законних вимог посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби"). У випадку настання тяжких наслідків при нецільовому використанні земель може бути застосована кримінальна відповідальність, наприклад, за ст. 254 КК України.

До пункту "д". Див. ст. 54 КУпАП «Несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням "), а також ст.ст. 188-5, 188-П КУпАП. Паралельно можуть бути застосовані положення цивільного законодавства щодо відшкодування збитків, якщо вони мали місце.

До пункту "е". Відповідальність за дане правопорушення передбачена ст. 56 КУпАП.

До пункту "є". Положення коментованої норми були реакцію на поширену за "радянських" часів практику приховування даних про площі, що перебували в обробітку сільськогосподарських підприємств, що дозволяло керівникам господарств штучно збільшувати показники врожайності з одиниці площі. У даний час норма майже повністю втратила свою актуальність (див. також коментар до п. "д" ч. 1 ст. 91, п. "д" ч. 1 ст. 96 ЗКУ).

Між тим, слід мати на увазі, що для посадової особи, котра вносить відомості про стан земель до відповідної документації, здійснює реєстрацію правоустановчих документів передбачена відповідальність за ст. 53-2 КпАП ("Приховування або перекручення даних земельного кадастру"), а також ст.ст. 364 ("Зловживання владою або службовим становищем"), 365 (^Перевищення влади або службових повноважень"), 366 ("Службове підроблення") та ін. КК України.

До пункту "ж". У випадку непроведення рекультивації порушених земель можуть бути застосовані ст.ст. 52, 53, 55 КУпАП, ст.ст. 252, 254 КК України.

До пункту "з". За передбачене цим пунктом правопорушення передбачена відповідальність за ст.ст. 53 ("Порушення правил використання земель" - передбачає відповідальність за "знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд і Захисних лісонасаджень"), 65-1 КУпАП ("Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень ").

До пункту "и". Щодо змісту обов'язку по зніманню та збереженню родючого шару ґрунту див. ст. 168 ЗКУ та коментар до неї. На підставі ст. 143 ЗКУ правопорушник може бути Позбавлений права на земельну ділянку. Крім того, це не звільняє його від відшкодування заподіяної Шкоди за нормативами наказу Мінекобезпеки України від 27.10.1997 №171 "Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства".