Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

– Що лайс на борту? Анітрохи. Я ж сам попросив його зловити. Він не вписувався в природу Тікоміти, його просто приспали б, а в той шалений день Імодаліс без питань виконував усі наші забаганки, сама ж пам’ятаєш. Все що завгодно, аби ми забралися з планети добровільно й мирно, а потім наткнулись на випадкову торпеду й востаннє стали героями новин.

– А я вважаю, нас урочисто провели салютом.

– Так, звісно, залп навздогін – стара імодаліська традиція, – похмуро кивнув Сем. – Дуже корисний звичай авторитарних режимів.

– Не зазіхай на мою віру в людство!

Лайс незграбно нахилився, злизав залишки ханаїлотісів, що дивом вижили й напевне раділи своєму короткому щастю, витер довгою шерстю досі мокру підлогу, крадькома підчепив одним гострим кігтем впущеного капця, а іншим – робота-прибиральника, і, опустивши очі, позадкував у коридор – до тихого голосу, що обіцяв «малесенькому» шматочок шоколаду з горіхами.

– Тобі хтось казав, що ти найкращий, капітане?

Казали, і не раз… Це завжди передрікало неприємності.

– Що від мене приховують, Катю?

– Кіборга.

Сем запідозрив, що поки він розгрібав справи, команда і пасажири повністю викреслили його із життя.

– Хлопців на корабель запросив я. І я знаю, що Клон, Кібер та Кей – люди.

– Аофанія подарувала мені кіборга. РІКа тридцять сьомої моделі. Вона знає, що ти їх ненавидиш. Це її витончена помста.

Сем подумав, йому це вчулося. Що не кажи, а людиноподібна машина – не голка у стозі сіна. Її  неможливо переховувати на зорельоті, де лиш один житловий поверх і всі стикаються поміж собою десятки разів на день.

– Кіборг, – заспокійливо продовжувала Катя. – Справжній. Просто кіборг, нічого страшного.

– І не знаю я про нього, тому що?..

– Гіпномузика. Макс дав запис докторці Лью, щоб вплинути на мене, Матіса віддала його Атріку для судового процесу над Іможеном Великим, я забрала і використала, щоб ти не розлютився на Імодалісі і не почав власну війну з принцесою або щось таке. Коли ти злий, то не завжди оцінюєш наслідки.

– Я?! – Сем аж захлинувся справедливим обуренням. – Я?! Це я не оцінюю наслідків?

– Ти запрограмував «Зару» транслювати прохання про притулок і летіти на найближчу нейтральну планету, якщо поліція спробує захопити корабель. Тобі й на думку не спало, що це може бути поліція не Імодалісу. Ба більше, ти не додав до списку винятків сам Імодаліс! Ми не хотіли ризикувати. Я не хотіла тебе втратити, задоволений?! І взагалі, кіборг – це дурниця, правда ж?

– І в шлюз ми його не викинемо, тому що?..

Катя зам’ялася:

– Є кілька причин. По-перше, модель елітна, ми його не здолаємо навіть разом із Ліною. По-друге, йому не вписали власника. Дуже сподіваюся, що на Нтарі-Дато він приб’ється до когось іншого.

– А по-третє? – Сем потроху заспокоювався. Все йшло як завжди. Дивно було б, якби рейс закінчився без пригод.

– Він же живий! – прозвучало з азартом, що мав на увазі: «Він – дещо нове, незвідане і цікаве». – Нехай і частково, але живий!

– Є ще й «четверте»?

Катя скинула другий капець, підтягла ноги до грудей і обхопила коліна руками.

– Є, – вимовила з легкою невпевненістю. – Ми не боїмося труднощів, Семе. І, якщо чесно, я трішки побоююся, що лайс не дочекається м’ясного синтезатора і почне жерти нас. Повір, у нинішній ситуації сучасний кіборг – це добре.

«Чудово. Згодуємо його лайсу першим. Прямо зараз», – збирався відрізати Сем, але Катя і так поглядала винувато. А, якщо розібратися, вона тут взагалі ні до чого.

Лайс – ініціатива ошалілого від ілюзії влади Олександра Райса, кіборг – помста тому ж Олександру Райсу, провальна зміна імені – спроба дати Олександру Райсу (знову йому, чорти б його забрали!) такі улюблені ним спокій і забуття.

– І на Нтарі-Дато кібер знадобиться, – підтакнув Сем. – Не ловити ж білок вручну… Ми впораємось.

«Я впораюся», – варто було б сказати, але Катя, зачепивши кілька активних тумблерів, зістрибнула з панелі управління, міцно обійняла його під ображене завивання «Зірниці», і він зрозумів, що заради її усмішки готовий завести навіть страуса. Головне – не ляпнути це вголос, бо космокур’єри працюють оперативно, взяти свої слова назад не встигнеш.

– Семе, мені тут спала на думку одна ідейка. Ти не любиш людей, я люблю тварин… Може, організуємо бродячий цирк?

– Ще один? А цей куди подінемо?

Екрани спалахнули, повідомляючи про наближення заправної станції на орбіті Мебіса. Черговий затяжний рейс добігав кінця. Завтра буде прокладено новий маршрут. Вперше за останні роки Сем чекав його з нетерпінням.

 

 

Попередні пригоди "Каселони" - книга "Каселона". Шалений рейс" (https://booknet.ua/book/kaselona-shalenii-reis-b403474) + оповідання "Пограйся зі мною" (https://booknet.ua/book/pograisya-z-mnoyu-b419492)

Також згодом будуть нові оповідання про світ/героїв.