Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

миттєвостей з обох боків вулиці з землі вилетіли десятки щупалець. Ці щупальця розділяли десятки метрів, і ніхто не знав, наскільки велике основне тіло Злого Бога.

.

Як тільки щупальце з’явилося, воно відразу ж понеслося назустріч натовпу. Він міг би легко наздогнати всіх, але спокійно почав нападати на найповільнішу людину. Останній закричав, коли його згорнули, а потім розчавив його, перетворивши на кривавий дощ.

.

Густе почуття відчаю огорнуло голови кожного. У цей час навіть найдурніша людина могла бачити, що інша сторона просто грається з нею.

.

Хіпаміра, схоже, теж прозріла наскрізь. Вона зупинилася і відштовхнула дівчину з густими бровами вбік: Хлопці, йдіть першими, я підніму задніх.

?

Господня Жриця?

.

Дівчина з густими бровами була приголомшена. Вона здивовано дивилася на Хіпаміру, не в змозі вимовити ні слова.

!

Зупинилися й інші, які втекли далеко. Вони озирнулися і закричали: Адег’я, лорд Жриця, що ти робиш? Поспішати!

Господи-жриця, сказала вона Дівчина з густими бровами заїкнулася.

Я підніму тил. Ви, хлопці, біжіть, інакше ніхто з нас не зможе втекти. Хіпаміра повторювала всім.

.

Всі були приголомшені.

,

Жриці Святого Вогняного Собору ніколи б такого не сказали. Їхнім обов’язком було підтримувати порядок. Хоча захисту цивілізованого суспільства і простих людей вимагала доктрина Шляху Золотого Полум’я, вона не включала в себе самопожертву.

-

У цю епоху в багатьох частинах Вонде релігійне визначення захисту випливало з цього. Жрицям цивілізованого суспільства, особливо високопоставленим, було нелогічно жертвувати собою заради захисту простих людей.

.

Цивілізація прижилася на цій неспокійній землі з великими труднощами. В очах більшості простих людей кожну видатну особистість слід оберігати, щоб вона могла відігравати більшу роль у світі порядку, а не вмирати за якихось нікчемних людей.

,

Жриця була такою видатною, і вона виглядала такою молодою. Вона повинна бути генієм в будь-якому Святому Соборі.

Як вони могли дозволити генію померти за них? Такий егоїзм змусив би соромитися навіть наймерзеннішої людини.

.

Всі підсвідомо зупинилися і голосно сказали: Господи Жриця, ми підемо з тобою.

.

Хлопці, ви, хлопці, йдіть. Хіпаміра посміхнулася. Сцена перед нею нагадала їй про минуле у Святому Соборі Землі. Кожна материнська дитина була славною і гордою до того, як втратила цю славу. Я Жриця Хімілуда.

.

Мамина дочка.

Дівчина з густими бровами відкрила рота. Мій Господи, ми не можемо дозволити Тобі померти за нас

.

Я не помру. Хіпаміра була впевнена, ніби говорила правду. Мій Господь прийде, щоб захистити мене.

?

Господи мій?

Щупальця вже розтрощили два ряди будинків по обидва боки вулиці і прийшли за ними. Дівчина з густими бровами дивилася туди з крайнім страхом.

Здоровань позаду неї так хвилювався, що хотів кинутися навтьоки, понести її і втекти, але знав, що зараз не може цього зробити.

- ,

Тоді Гіпаміла подивилася на юнака в чорному вбранні, який ішов за ними всю дорогу сюди. Бігти треба з усіма. – сказала вона.

.

Я учень Чорного Полум’я. — вражено відповів юнак. Господи мій.

Байдуже, хто ти. Хіпаміра показав на щупальця, що наближалися.

Ні. Голова юнака була вся в поті, а довге кучеряве волосся прилипло до чола. Він голосно заперечив. Я маю на увазі, що я учень Чорного Полум’я. Господи, хіба тобі байдуже?

1113

Розділ 1113

?

Ви учень Чорного Полум’я. Хіпаміра посміхнулася. Чи знаєте ви походження учнів Чорного Полум’я?

.

Юнак був приголомшений.

.

Скринька Пандори була відкрита. Війни і пошесті, чудовиська і лиха йшли одна за одною. Звідси походить так зване Лихо цивілізації.

,

Це була найславетніша епоха Храму Землі. Дочки Геї та Міірни захищали цей світ цивілізації та порядку. У ту епоху Хіпаміра знала, що є група людей, які втратили свої сім’ї та близьких через нашестя монстрів. Вони поклялися помститися і використовували Чорне Полум’я як знак, щоб бути ворогами з монстрами до кінця свого життя.

.

Їх називали Трьома Мечами Цивілізації поряд з Храмом і Легіоном.

Але минав час, і Мечі занепали.

.

Вона кинула погляд на здорованя, і той одразу ж кинувся смикати дівчину за густі брови і побіг. Нарешті всі почали обертатися. Юнак у чорному халаті на деякий час був приголомшений, а потім нерішуче пішов за ним.

.

Він трохи подумав, перш ніж зірвати з мантії брошку, яка символізувала таємну зустріч, і кинути її в руїни збоку.

Позаду всіх десяток щупалець нарешті наздогнали Хіпаміру і разом притиснулися до неї.

Міс Жриця! Дівчина з густими бровами не могла стриматися, щоб не закричати.

.

Фігура Хіпаміри зникла.

.

Щупальця Фрідріха оточували жрицю в центрі. Вони перепліталися між собою і на них були тисячі облич. Ці обличчя змінили вираз обличчя і випустили протяжний шепіт, як тихе зітхання на вухо, шепочучи і не зупиняючись.

.

Хіпаміра відчула, як голос втиснувся в її свідомість. Цей голос був схожий на сотні голосів, що накладалися один на одного. Вони повторювали різні інтонації і різний зміст. Він був гудким і галасливим, але це змусило її зрозуміти зміст.

.

Вони зрадили тебе.

.

Храму Землі більше не існує.

Я впізнаю тебе, дівчинко.

.

Ти жриця Храму Землі.

Ви не належите до цієї епохи

Хіпаміла стиснула губи і насупилася, дивлячись на здорованя. Вона все ще трохи боялася в душі, але вона була пастушкою Гімілуда. Вона повинна була стояти тут і наглядати за отарою овець від імені богині.

.

Вона глибоко вдихнула, і її груди здригнулися вгору і вниз. Я теж знаю тебе, Фредрідж, і мене не обдурять твої солодкі слова, — вигукнула вона.

.

Тихий сміх втиснувся в її свідомість.

.

Хе-хе-хе.

Але я знайшов дещо цікаве в тому, як мислять ці люди

?

Хочете його побачити?

Як жаль. Колись славний Святий собор тепер став васалом варварів.

?

Чи знаєте ви, як був зруйнований Святий Зал Землі?

.

Какофонія голосів була незв’язною і дратівливою. Коли тисячі тонів накладалися одна на одну, здавалося, що в голові базікають тисячі людей.

Ті смертні зовсім не розуміють

?

Наскільки ви зарозумілі?

.

Вони вміють лише домагатися особистої вигоди.

Вони вбили твоїх товаришів і зрадили твою віру

.

Ти не вписуєшся в цей світ.

.

Хіпаміра мовчала.

.

Останнє речення пронизало її серце. Очі молодої дівчини заблищали. Вона злегка відкрила рота, але серце її наповнилося м’якістю. Вона розуміла, що вона дійсно несумісна з цим світом.

.

Це не була епоха, яка належала їй.

.

Гіпамілуд був царем гір.