Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

151
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 34
Перейти на сторінку:
20-25 осіб.

■ Загін поділяється на штурмову групу, резервну групу, санітарну групу і велосипедистів-зв'язкових.

■ Загальний дефіцит зброї призводить до того, що озброїти вогнепальною зброєю можна лише близько третини загону, який іде в атаку.

■ Озброюй резервну групу трофейною зброєю. Тепер у тебе вже майже цілком укомплектований бойовий взвод.

■ Незабаром зворохобиться весь житловий квартал. До тебе приєднаються добровольці, поповнюючи загін після можливих втрат.

■ Скликай населення і розпочинайте будівництво загороджень, аби завадити ворогові здійснити танковий контрудар.

Захист населеного пункту:

Мобільний резерв нападу окупаційної влади складається з механізованих поліційних полків. Тож ти насамперед повинен бути готовий до того, що ворог завдасть танковий контрудар. Оскільки в тебе самого мало важкої і далекобійної протитанкової зброї, ти мусиш приготуватися до «ближнього протитанкового бою». Тобі слід опанувати цю спеціальну техніку.

Інформації щодо цієї теми потрібно чимало. Щоби не виходити за рамки задекларованої в цій книзі теми, тут заторкуються лише найнеобхідніші моменти. Проте тобі варто знати більше! Тому дивись том 3 книги Ганса фон Даха «Техніка бою», сс. 158-175.

[40]

* * *

■ Заблокуй комунікації в місті. Тоді супротивник зможе дуже обмежено використовувати свою перевагу у важкій техніці (танки, літаки, артилерія).

■ Групи будинків утворюють міцні опорні пункти. Якщо вони добре облаштовані, то зможуть довго протриматися. Навіть після дуже важких обстрілів чи бомбардувань підвали або руїни будівель можуть слугувати доволі надійними укриттями.

■ У руїнах боєць знайде захист від танкових атак. Неозорі поля руїн творять добрі передумови для знищення танків, що атакують, — за допомогою зброї ближнього бою та допоміжних засобів.

■ Навіть якщо все населення підтримуватиме тебе, все ж твоїх сил ніколи не буде достатньо для того, щоби зайняти всі будівлі. Зрештою, в сенсі військовому це й не потрібно. Цілком достатньо, якщо ти влаштуєш опорні пункти у найважливіших місцях (мости, перехрестя, вокзали тощо).

■ Займати потрібно лише надійно споруджені будівлі: приміщення школи, казарми, фабрики, адміністративні будівлі тощо.

■ Простір між окремими опорними пунктами охороняють штурмові групи.

■ Заручившись підтримкою населення, постійно проводь розвідку в ареалі всього міста. Так тебе ніколи і ніхто не застане зненацька.

■ Розподіл сил:

Розбудова опорних пунктів:

Залучи до допоміжних робіт населення. Масова допомога великої кількості людей, які за складних обставин із готовністю віддадуть тобі весь залишок сил, — це твій основний козир. З допомогою населення тобі знадобиться буквально кілька годин (навіть не днів!), аби перетворити опорні пункти на фортеці. Робочі плани, списки матеріалів, джерела отримання матеріалів, завдання найбільшої ваги визначають ще до початку повстання.

Люди можуть:

■ наповнювати мішки піском;

■ затягати вікна дротяними сітками, захищаючи їх від потрапляння ручних гранат;

■ забарикадовувати двері;

■ зміцнювати стіни;

■ встановлювати протитанкові та протипіхотні перешкоди;

■ створювати проломи в стінах та загорожі для забезпечення прикриття;

■ готувати пляшки із запалювальною сумішшю;

■ підносити на опорні пункти боєприпаси, воду і харчі.

Внутрішня організація опорних пунктів:

■ Кожний опорний пункт складається з 2-3 будівель. З окремих будівель має вестися взаємна вогнева підтримка для спільного володіння тактично важливим місцем (міст, вуличне перехрестя, площа тощо).

■ Кожну будівлю мають прикривати вогнем щонайменше з двох, а ліпше з трьох боків бійці у сусідніх будівлях.

■ Якщо будівля стоїть окремо, то в ній обов'язково займають підвал та перший поверх. Відповідно до обставин можна частково зайняти і верхні поверхи.

■ Двері й вікна нижніх поверхів надійно забарикадовують, залишаючи тільки вузькі отвори бійниць. Окремі одиниці зброї можуть через отвори бійниць між внутрішніми перегородками будинку тримати на прицілі приміщення самого будинку.

■ У важливих місцях, наприклад позаду бійниць, стіни укріплюють від прицільного кулеметного вогню (мішки з піском тощо).

■ План ведення вогню визначає, яку саме зброю

­­­­   ­­­­ а) спрямовують проти комунікацій,

­­­­   ­­­­ б) призначають для взаємооборони зайнятих будівель.

■ Кулемети встановлюють на першому поверсі та в підвалах, звідти вони прострілюють вулиці.

■ Пістолет-кулемети і автомати прикривають фасади сусідніх будівель.

■ Снайпери з гвинтівками з оптичними прицілами залягають на верхніх поверхах, аби нейтралізовувати ворожих спостерігачів, командирів або ж особливо добре замасковану зброю.

■ Гранатомети націлено на точки, з яких ворог може під'їхати на танках для підтримки ближнього бою.

■ З верхніх поверхів кидають протитанкові гранати та пляшки із запалювальною сумішшю на танки, що просуваються впритул до зайнятих будівель.

■ Міномети встановлюють у внутрішніх дворах. Їхній вогонь спрямований проти імовірних ворожих позицій.

■ Для відбиття атаки на двері й вікна першого поверху на верхніх поверхах облаштовуються бійці з ручними гранатами.

■ У кожній будівлі створюють резерв, озброєний пістолет-кулеметами, автоматами та ручними гранатами. Вистачить 3-4-х осіб. Вони завдають контрудар, коли супротивник атакує.

■ Відповідно до ситуації створюють також резерв опорного пункту. До нього входить 5-8 найкраще підготовлених осіб.

■ Якщо лише є така можливість, потрібно влаштувати прикриті сполучення між різними будівлями. Для цього роблять проломи в стінах і споруджують маскувальні загорожі. У багатьох випадках можна скористатися каналізаційними ходами.

■ На кожному опорному пункті має бути запас боєприпасів, харчів та перев'язувального матеріалу. І, звісно ж, вода: питна, а також для гасіння пожежі та санітарних потреб. Проти пожежі необхідно вжити ґрунтовні заходи.

Пляшки із запалювальною сумішшю:

■ Особливо добре надаються пузаті пляшки з тонкостінного скла. Погано надаються товстостінні пляшки з невеликим об'ємом.

■ Пляшки наповнюють бензином, гасом або іншим пальним.

■ Наповнювати пляшки повністю. У погано наповнених пляшках виникає суміш бензину з повітрям, яка може самочинно вибухнути, загрожуючи життю метальника.

■ Корки повністю втискати в горла пляшок.

■ Закріпити на боках пляшки за допомогою ізоляційної стрічки, пластиру, скотча або шнурка жмут ганчір'я чи вати.

■ Безпосередньо перед кидком просочити запалювальний матеріал бензином.

■ Підпалити запалювальний матеріал за допомогою сірника, свічки тощо і негайно кинути пляшку.

■ Під час удару пляшка розбивається і бензин, що витече, займеться від палаючого ганчір'я.

■ Ніколи не кидати одну пляшку! Завжди застосовувати серію кидків із 10-15 пляшок із запалювальною сумішшю!

[41]  [42]

Дії окупаційної влади під час придушення операцій малої

1 ... 23 24 25 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тотальний опір. Частина 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тотальний опір. Частина 2"