Читати книгу - "Зерно правди"

було руни із дзендзиком. Був Щербець, символ Фаланги, кельтський хрест скінхедів. Він уже хотів було скоритися, та почуття обов’язку примусило клікнути на сайт малопольських патріотів. Із грудей вирвалося полегшене зітхання. У заголовку сторінки, крім герба Республіки Польща, видніла руна із дзендзиком, хай там чим вона була.

— Алілуя! — голосно вигукнув він, і в цю мить у прочинених дверях з’явилася руда голова Соберай.

— Хвалити Господа з небес, — докінчила Бася. — Я тут уранці описала чоловікові цей таємничий знак, і він сказав, що це родло, символ Союзу поляків Німеччини. І що нам, певне, знову треба сісти за парту, якщо ми відразу його не впізнали. Я трохи пошукала і... матимеш хвилинку?

Шацький швидко згорнув усі вікна браузера.

— Та звісно, я просто документи впорядковував. Ну, певне, що родло, я вчора був, мабуть, непритомний, якщо відразу не допетрав.

Соберай подивилася багатозначно, але нічого не відповіла. Сіла поруч, разом із хмаркою парфумів, доволі солодкавою хмаркою, занадто солодкою як на ранню весну, і розклала на столі видрукувані сторінки. На одній з них родло було накладене на карту Польщі.

— Дивися, Теодоре, — Шацький не пригадував, аби хтось останнім чином так до нього звертався, хіба що колись учителі в школі. — Таємнича половинка свастики із цим дзендзиком — це символ Вісли на карті Польщі. А дзендзик — це місце, де Вісла перетинає Краків. Символ виник у 1933 році, після приходу до влади Гітлера. Нацисти запровадили свастику, заборонили використання будь-якої іншої символіки, крім схваленої ними, про білого орла взагалі мови бути не могло, заборона його використовувати сягала ще прусських часів. А тепер дивися, що роблять спритні наші земляки в Німеччині. Створюють свій значок і кажуть німцям, що це половинка свастики, німці вдають, що все розуміють, кивають, кажуть: о так, це може бути. Справжні німці мають цілу чудову свастику, а поляки в Німеччині лише половину — gut, guł, sicher, bachdzo grzetschna polnische schweine, verstehen?

— Чого ж не verstehen, я все verstehen, — Шацький згадав цитату з фільму «Ведмедик».

— Звичайно, що для наших це була цілковита протилежність свастики, тобто тієї ідеології, яку вона представляє. Родло було і є символом зв’язку польської діаспори з Польською республікою.

— А ця назва? Щось схоже на «рало»?

— Неологізм, ребус — щось зі слова «родина», щось із герба, «годла», розумієш? Перший склад слова «родина» і другий слова «годло», герб.

Шацький кивнув головою.

— І що? Цей союз і досі існує?

— А то ж як, із того, що я довідалася, він навіть дуже активно діє, зареєстрований у Бохумі. Це така організація, яка підтримує поляків, представляє їх у різних інституціях, допомагає в разі проблем, щось на зразок неурядового консульства. У них розвинена національна міфологія, союз виник у двадцяті роки, їм довелося діяти за часів розквіту нацизму, ти ж розумієш, що це означає.

— Конфіскація майна, арешт, розстріли, концтабори.

— Саме так. Тому нині родло — це символ мучеництва, польського духу й мужності правих організацій. Наприклад, кілька харцерських загонів теж використовують цей символ.

— Правих у розумінні «хлопець і дівчина — нормальна родина»?

— Ні, радше таких розумно-правих, патріотичних.

— Розумно-правих? — зареготав Шацький. — Ми що, в оксюморони бавимося?

Соберай знизала плечима.

— Можливо, у Варшаві це не модно, але в провінції декому подобається пишатися тим, що він поляк.

— Учора ти пояснювала мені, що буття щирим поляком у Сандомирі може викликати негативні асоціації.

— Можливо, я забула додати, що між зреченням від народу й підпалом синагог від його імені існує доволі широкий простір, який можуть зайняти розсудливі люди.

Шацькому не хотілося дискутувати. Він не любив людей, які мали хобі, ба більше, побоювався їх. Народ для нього був хобі. Непотрібна ні для чого пристрасть, яка ні в чому не допомагає, зате настільки поглинає, що за несприятливих обставин може призвести до жахливих речей. На його думку, прокурор не повинен ототожнювати себе з народом, не повинен ні в що й ні в кого вірити й не мати всепоглинаючих пристрастей. Кодекс чіткий, кодекс не ділить людей на кращих і гірших, не зважає на віру й національну гордість. А прокурор повинен бути слугою кодексу, захисником порядку й законності.

Соберай підвелася й сперлася на підвіконня.

— До речі, про спалення синагог, — сказала вона, киваючи головою на щось за вікном.

Шацький визирнув — по той бік вулиці стояв фургон «Польсату», техніки розкладали розташовану на даху тарілку антени. Що ж, його хата скраю. Він думав, що робити далі. Ельжбета Будник затиснула в руці значок Союзу поляків у Німеччині, такий символ використовували й деякі патріотичні та націоналістичні організації. Доведеться побалакати з тутешніми націоналістами, якщо тут узагалі такі є, перевірити харцерів, правих діячів.

— Єжи Шиллер — почесний член Союзу поляків Німеччини, — тихо, немовби до себе, мовила Соберай. — Ця справа робиться все дивнішою.

— А хто такий Єжи Шиллер?

Руда голова Барбари Соберай повільно обернулася в його бік. Були моменти, коли вона здавалася Шацькому гарною такою приємно-жіночною, невульгарною й ненав’язливою красою. На обличчі вимальовувалася недовіра й подив, ніби він запитав, хто досі був папою або як сталося, що цей Качинський перебуває у двох місцях водночас.

— Ти жартуєш, еге ж?

Але Шацький не жартував.

2

Вислухавши все, що Соберай могла розповісти про Єжи Шиллера, Шацький, щойно вона вийшла, зателефонував до Вільчура й наказав тому негайно приїхати. Йому потрібна була протиотрута від чергового панегірика, виголошеного його веснянкуватою колегою. З її розповіді вимальовувався справжній патріот, вродливий мужчина, чесний бізнесмен, який вчасно сплачує високі податки, шанувальник мистецтва, ерудит, людина широких поглядів. Словом, ще одна бездоганна людина в Сандомирі, місті бездоганних громадян, чесних, шляхетних, досконалих, які хіба що зрідка візьмуть якогось жидка на вила або переріжуть комусь горлянку й покинуть у кущах.

Вільчур потонув у фотелі, не скидаючи пальта, із собою приніс вологу, холод і червоний ніс посеред жовтявого обличчя. У кімнаті враз потемніло, Шацький увімкнув настільну лампу й пояснив, у чому справа.

— Тижня не минає, щоб ми не отримали якогось доносу на Шиллера, — почав Вільчур, відриваючи фільтр від сигарети. — Що він неправильно припаркувався під Опатівською брамою. Що дерева біля його офісу заслоняють світло. Що його пес нагидив комусь під дверима. Що в нього дві машини, в одній встановлена перегородка, а це ж