Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

проблеми, якщо він закриє попереднє слідство, — сказав Курт Свенссон.

— Он як. Порушення закону про боротьбу з проституцією. Гадаю, він відбудеться штрафом.

— Можливо. Проте його справа зараз у нашій компетенції, і ми можемо знову викликати його на допит.

— Узагалі-то виходить, що ми запустили лапу на територію Служби безпеки, а це може викликати деяку турбулентність.

— Проблема полягає в тому, що нічого з того, що сталося, не могло б статися, якби тут так чи інакше не була вплутана Служба безпеки. Цілком можливо, що Залаченко — справді російський шпигун, що перебіг до нас і отримав політичний притулок. Можливо й те, що він працював на СЕПО як розвідник або джерело інформації і була причина приховувати його справжнє ім’я і забезпечити його фальшивими документами. Проте існує три проблеми. По-перше, розслідування дев'яносто першого року, що привело до незаконної ізоляції Лісбет Саландер. По-друге, справи Залаченка відтоді жодним чином не стосуються державної безпеки. Він найзвичайнісінький бандит, ймовірно причетний до декількох убивств та іншої протизаконної діяльності. І по-третє, немає жодного сумніву в тому, що Лісбет Саландер підстрелили і закопали на його землі в Госсеберзі.

— До речі, мені б дуже хотілося почитати звіт про це сумнозвісне розслідування, — сказав Єркер Хольмберґ.

Бубланськи спохмурнів.

— Його в п’ятницю забрав Екстрьом, а коли я попросив звіт назад, він пообіцяв зняти з нього копію, та так і не зняв. А потім зателефонував мені і сказав, що розмовляв з генеральним прокурором і що виникла проблема. На думку генерального прокурора, гриф секретності означає, що розслідування не підлягає поширенню і копіюванню. Генеральний прокурор вимагає здати всі копії йому, доки справа не проясниться. Отже, Соні довелося здати копію, що була в неї.

— Це означає, матеріалів цього розслідування у нас більше немає?

— Так.

— Чорт, — сказав Хольмберґ. — Це може мати лихий кінець.

— Авжеж, — підтримав його Бубланськи. — Та головне, це означає, що проти нас хтось діє, і до того ж вельми швидко й ефективно. Адже саме ці матеріали нарешті зрушили справу з мертвої точки.

— Виходить, нам необхідно з’ясувати, хто діє проти нас, — сказав Хольмберґ.

— Хвилинку, — мовила Соня Мудіґ. — У нас ще є Петер Телебор’ян. Він допомагав нам відомостями про Лісбет Саландер у нашому власному розслідуванні.

— Точно, — сказав Бубланськи, знизивши голос. — І що він повідомив?

— Він дуже хвилювався за її безпеку і бажав їй добра. Але коли з формальним базіканням було покінчено, він заявив, що вона становить велику небезпеку і потенційно здатна чинити опір. Наша версія багато в чому базувалася на його словах.

— І він багато в чому підігрів Ханса Фасте, — зауважив Хольмберґ. — Що, до речі, про нього чувати?

— Він узяв відпустку, — коротко відповів Бубланськи. — Питання в тому, як нам рухатися далі.

Наступні дві години вони присвятили обговоренню різних можливостей. Було прийнято лише одне практичне рішення: Соня Мудіґ завтра знов поїде до Ґетеборґа, аби дізнатися, що може повідомити Лісбет Саландер. Коли нарада нарешті закінчилася, Соня Мудіґ і Курт Свенссон разом попрямували у напрямі гаража.

— Я раптом подумав… — Курт Свенссон затнувся.

— Що? — спитала Мудіґ.

— Просто, коли ми розмовляли з Телебор’яном, ти єдина зі всієї групи ставила запитання і намагалася заперечувати.

— Угу.

— Еге ж… такі от справи. У тебе є чуття, — сказав він.

Курт Свенссон ніколи не хвалив будь-кого, а вже Соня Мудіґ так точно вперше почула від нього щось так схоже на схвалення, тому, навіть коли він уже пішов, вона так і залишилася стояти біля своєї машини — не могла вийти з дива.

Розділ 05

Неділя, 10 квітня

Ніч із суботи на неділю Мікаель Блумквіст провів у ліжку з Ерікою Берґер. Сексом вони не займалися, а просто лежали і розмовляли. Значна частина розмови була присвячена з’ясуванню деталей в історії Залаченка. Мікаель з Ерікою так довіряли одне одному, що його нітрохи не бентежив перехід Еріки на роботу до конкуруючого видання. Сама ж Еріка не мала ані найменшого наміру перехопити матеріал. Ця «гаряча новина» належала «Міленіуму», і Еріка відчувала лише деяке розчарування через те, що не зможе бути редактором цього числа. Приємно було б таким чином завершити роки роботи в «Міленіумі».

Обговорювали вони і перспективи ситуації. Еріка твердо мала намір залишитися співвласником «Міленіуму» і зберегти за собою місце в правлінні, але в той же час вони обоє розуміли, що вона, природно, не зможе знайомитися з поточною редакційною роботою.

— Дай мені попрацювати у «Великому Драконі» кілька років, і… хто знає, може, ближче до пенсії я й повернуся в «Міленіум», — сказала вона.

Розмова торкнулася і їхніх власних заплутаних стосунків. Обоє зійшлися на тому, що на практиці нічого не зміниться, лише зустрічатися так часто, як раніше, вони, звісно, не зможуть. Усе знову буде як у вісімдесятих роках, коли до створення «Міленіуму» вони ще працювали в різних місцях.

— Доведеться просто заздалегідь резервувати час, — відзначила Еріка із сумною посмішкою.

У неділю вранці Еріці потрібно було їхати додому до чоловіка — Ґреґера Бекмана, і вони швидко попрощалися.

— Навіть не знаю, що й сказати, — мовила Еріка. — Є всі ознаки того, що ти цілком поринув у свій матеріал, а все решта відійшло для тебе на задній план. Тобі відомо, що коли ти працюєш, то поводишся як справжній психопат?

Мікаель усміхнувся і обійняв її.

Коли вона пішла, він весь ранок присвятив дзвінкам до Сальгренської лікарні, намагаючись довідатися, який стан Лісбет Саландер. Ніхто не хотів йому нічого говорити, і врешті-решт він зателефонував інспекторові Маркусу Ерландеру, який зглянувся і повідомив, що, враховуючи обставини, стан Лісбет можна вважати добрим і лікарі дивляться на ситуацію з обережним оптимізмом. Мікаель поцікавився, чи можна йому відвідати Лісбет. Ерландер відповів, що за рішенням прокурора Лісбет Саландер перебуває під арештом і відвідувачів до неї не пускають. До того ж стан дівчини такий, що їм поки що не вдалося її навіть допитати. Мікаель добився від Ерландера обіцянки, що той зателефонує йому, якщо стан Лісбет погіршає.

Перевіривши список дзвінків у себе в мобільному телефоні, Мікаель виявив, що там є сорок два неприйнятих виклики і повідомлення від різних журналістів, які безнадійно намагалися до нього добратися. Новина про те, що він знайшов Лісбет Саландер і викликав Службу порятунку, а крім того, мав найбезпосередніший стосунок до розвитку подій, в останню добу бурхливо обговорювалася в ЗМІ.

Мікаель зітер усі повідомлення від репортерів, зателефонував сестрі — Анніці Джанніні — і домовився про спільний ланч.

Потім він телефонував Драґану Арманському, виконавчому директору й оперативному керівнику охоронного