Читати книгу - "Знак Єдинорога"

запропонуєш тим же способом пошукати батька. А раптом нам пощастить? Знайдемо і його. І хто-небудь напевно його прибере. А після цього пограємо в «російську рулетку» за твоїм новим способом. Переможець отримує все.

— Ти погано обдумав свої слова, — зауважив я.

— Нічого подібного, я обміркував кожне слово, — заявив він. — Ми витрачаємо так багато часу на те, щоб забити один одному баки, що я вирішив для розваги висловити те, що думаю. Може, хтось це помітить.

— Тепер ти знаєш, що ми помітили. І ще ми помітили, що теперішній Джуліан нітрохи не кращий колишнього.

— Вибирай, який тобі більше подобається. Нам обом дуже цікаво, чи знаєш ти, що робити далі.

— Знаю. В даний час я маю намір одержати відповіді на деякі питання: вони мають відношення до того, що мучить нас. Почнемо з Бранда і його долі, — обернувшись до Бенедикта, який сидів, пильно втупившись в вогонь, я сказав: — Бенедикт, ти якось в Авалоні згадав, що Бранд був серед тих, хто шукав мене після мого зникнення.

— Це правда, — не став заперечувати Бенедикт.

— Ми всі шукали тебе, — додав Джуліан.

— Це було потім, — зронив я. — Спочатку цим займалися Бранд, Жерар і ти сам, Бенедикт. Ти ж так мені говорив?

— Так, але пізніше і інші намагалися тебе знайти. Це я теж говорив.

Я кивнув.

— Бранд в цей час ні про що незвичайне не згадував?

— Незвичайне? Що ти маєш на увазі?

— Не знаю. Я шукаю якусь зв'язок з тим, що сталося з ним і зі мною.

— Тоді ти шукаєш не там, де треба. Він повернувся і сказав, що нікого не знайшов. Після цього він багато століть жив в Амбері і ніхто його не чіпав.

— Це я знаю. Але з розповіді Рендома я зрозумів, що він остаточно зник десь за місяць до мого одужання і повернення. Тут щось не те. Скажи, можливо, він говорив про щось дивне не відразу після повернення, а перед своїм зникненням? Або між? Хоча б щось. Говоріть, якщо що-небудь знаєте!

А, між тим, запанувала мовчанка. Всі перезирнулися. У поглядах було не стільки занепокоєння або підозрілість, скільки цікавість.

Нарешті, висловилася Льювілла:

— Я не знаю… Ймовірно, це не має значення…

Всі погляди спрямувалися на неї. Вона заговорила, повільно зав'язуючи і розв'язуючи кінці пояса.

— Це сталося між поверненням Бранда і його зникненням. Мені і справді це здалося дивним. Колись давно Бранд приїхав в Рембо…

— Коли це «давно»? — Запитав я.

Вона зморщила лоб.

— П'ятдесят, може бути, шістдесят-сімдесят років тому. Точно не пам'ятаю…

Я постарався згадати приблизний коефіцієнт перетворення, виведений мною в дні довгого ув'язнення. День в Амбері триває трохи більше двох з половиною днів Відображення Землі, де я жив в засланні. Коли це було можливо, я підганяв амберський час під свій власний, на випадок, якщо виявиться яке-небудь цікаве співпадіння. Отже, Бранд приїжджав в Рембо, коли для мене йшло дев'ятнадцяте століття.

— Як би там не було, — продовжувала Льювілла, — Бранд приїхав відвідати мене. Пробув кілька тижнів, — вона глянула на Рендома. — Він розпитував про Мартіна.

Рендом примружився і нахилив голову:

— Він не казав, навіщо?

— Спеціально не говорив, але натякав, що десь зустрів Мартіна, і у мене склалося враження, що він не проти знову зустрітися з ним. Тільки після його зникнення до мене дійшло, що приїжджав він тільки за тим, щоб довідатися про Мартіна. Самі знаєте, як Бранд вмів все випитувати, не подаючи виду, що це йому важливо. Тільки потім, коли я переговорила з іншими, у яких він також побував, я зрозуміла, що до чого. Але навіщо це йому знадобилося — так і не знаю.

— У вищому ступені цікаво, — простягнув Рендом, — мені спало на думку дещо, чому я ніколи не надавав значення. Одного разу він довго розпитував мене про мого сина. Цілком імовірно, що це було в той самий час. Але він ніколи не говорив, що зустрічав його або хотів би з ним побачитися. Він почав проходжуватися щодо байстрюка. Коли я образився, Бранд вибачився і засипав мене більш пристойними питаннями про хлопчика. Я подумав, що він робить це з ввічливості, щоб загладити образу. Але, як сказала Льювілла, він умів витягувати з людей визнання. Чому ти ніколи не розповідала мені про це?

Вона мило посміхнулася:

— А навіщо?

Рендом повільно кивнув, його обличчя залишалося незворушним.

— Мені здається, що після від'їзду Бранд знав не більше, коли приїхав.

— Дивно, — сказав я. — Бранд розмовляв про Матіна ще з ким-небудь?

— Не пригадую, — промовив Джуліан.

— Я теж, — вимовив Бенедикт.

Решта теж негативно похитали головами.

— Залишимо поки це, але візьмемо на замітку, — промовив я. — Мені необхідно знати ще дещо. Джуліан, наскільки мені відомо, ви з Жераром якось намагалися пройти по Чорній Дорозі. При цьому Жерар був поранений. Здається, після цього ви жили у Бенедикта, поки Жерар не одужав. Я хотів би знати про цю експедицію.

— Здається мені, ти вже знаєш про неї, — відповів Джуліан. — Ти тільки що розповів усе, що сталося.

— Як ти дізнався про це, Корвін? — Поцікавився Бенедикт.

— У Авалоні.

— Від кого?

— Від Дари.

Він схопився на ноги, підійшов до мене, зупинився і люто втупився на мене зверху вниз.

— Ти все ще чіпляєшся за свої розповіді про це дівчисько?

Я зітхнув.

— Ну скільки можна про це говорити? Я тобі давно розповів все, що знаю про це. Хочеш вір, хочеш не вір, але все це розповіла мені вона.

— Що ж, значить ти мені не все розповів. Цієї частини історії я не пригадаю!

— Правда це чи ні? На рахунок Джуліана і Жерара?

— Правда! — Буркнув він.

— Тоді забудемо поки про джерело інформації. Розкажи про те, що там трапилося.

— Згоден, — зронив Бенедикт. — Тепер можна поговорити відверто. Того, хто змушував нас мовчати, більше немає серед нас. Це я, природно, про Еріка. Він не знав, де я, як і всі інші. Всі амберські новини я дізнавався від Жерара. Біля Авалона… ні, спершу інше. Еріку все менше і менше подобалася Чорна Дорога, і він, нарешті, вирішив послати розвідників, які пройшли б по ній по Відображеннях до самого її початку. Він вибрав Джуліана і Жерара. Біля Авалона на них напав дуже великий загін тварюк. Жерар по Карті викликав мене і я прийшов до них на допомогу. Ворог був знищений. Оскільки в битві Жерар зламав руку, та й Джуліана неабияк пошарпали, то я забрав їх до себе. В цей час я порушив мовчання і зв'язався з Еріком, щоб дати йому