Читати книгу - "Містика сновидінь. Практичний сонник"

комусь будматеріалами, ще хтось просив поради чи розради. Доходило до смішного: «Клава Дмитрівна, такий і такий ошукав мою доньку, вона вагітна. Поговоріть з ним, щоб оженився», або «Поворожіть, чи мене оберуть суддею». Мама сміялася: «Яка з мене ворожка?» — але карти розкладала і її «пророцтва», як правило, збувалися. Словом, її «хобі» було допомагати людям. А от довколахатньої роботи мама не любила. На городі, в саду трудився лише тато. І квіти садив лише він. Це було його «хобі».

Через певний час після її смерті мені приснилося, що я і мій брат приїхали до неї в гості. Зайшли на подвір’я нашого будинку і бачимо в палісаднику серед буйних квітів маму — молоду, вродливу, в квітчастій сукні. Вона розпушує землю і щось наспівує. «Мамо, а ти що тут робиш?» — запитав брат. Вона заусміхалася нам (рум’яна, на чолі крапельки поту): «Квіти висіваю». — «Овва! — зчудувався брат. — Ти ж ніколи…» — «А тепер захотілося», — відказала мама.

Я прокинулася в чудовому настрої: їй там добре, й подумала, що, можливо, в іншому бутті люди продовжують вдосконалюватися, мають змогу чинити те, чого не могли чи не хотіли чинити в цьому».

© Всі ми любили хрещену мого чоловіка — маленьку жваву, працьовиту жіночку (чоловік називав її Горобчиком), яка журилася тільки тим, що Бог не дав їй дітей, і залюбки допомагала дітям сестри і багатодітним сусідам.

Через кілька років по її смерті приснився мені на диво радісний сон.

Я приїхала в гості до хрещеної, але замість її невеличкої сільської хатини бачу гарний двоповерховий будинок. Заходжу всередину. А там — довгий стіл від стіни до стіни. На столі усілякі наїдки, пироги, пиріжки, фрукти. За столом сидять хлопчики — чорняві, біляві, руденькі, а хрещена наливає в тарілки борщ. Побачила мене й запросила до столу. «Чиї це діти, хрещено?» — запитую її. — «Мої! — сяючи від щастя, відказує вона. — Дванадцятеро їх у мене!»

Виходить, що у кожного свій рай? Може, й так. Але є спільне — радість, яку не приховують небіжчики, і яку відчувають сновидці.

Отже сни, в яких ми бачимо наших небіжчиків щасливими, віщують нам ра-дість, сповнення бажань, підтримку неба.

Але є й інші сни — про пекло?

© «Брат мій був чоловіком не лихим, але дуже себелюбним і, хай мене Бог простить, брехливим. Гуляв усе життя з ким попадя. Зруйнував дві сім’ї, втретє одружився вже перед самою смертю з удвічі молодшою за нього жінкою. Зали-шив сиротою малу дитину. Мене мав за ворога, бо я осуджувала його за гультяйство. Не чистий душею, він був схибнутий на охайності, вимагав у дружин, щоб у квартирі було чисто, як в операційній. Влаштовував гучні скандали, якщо помічав де-небудь пил. Через півроку молода вдовиця, яка прибрала до рук все його майно, поставила на його могилі пам’ятник, а невдовзі приснився мені неприємний сон.

Я приходжу на його могилу, а там ні пам’ятника, ні огорожі. Просто клаптик землі з пожухлою травою. Й голос наче з-під землі — глухий, болісний: «Важко мені… Кругом бруд, грязь…»

Може, відчуття тягаря та брудноти і є його пеклом?»

© «За життя мій свекор був чоловіком працьовитим, але жорстким, навіть жорстоким. Таким собі домашнім тираном. Всі мали догоджати йому, чинити тільки те, що йому до шмиги. А ні — геть з двору. Десь через рік він приснився мені. Наче простує він у сутінках до мене. Поволеньки, кульгаючи, спираючись на костур. Змарнілий, зодягнений, як жебрак. Щось промовляє мені, але я не чую. Знову щось мовить, а мені наче вуха заклало. «Подав мені знак, що його існування в потойбічні є скрутним, гірким. Мабуть, ніхто не молиться за нього, не згадує його добрим словом», — прокинувшись, подумала я і подалася в церкву. Помолилася за нього, замовила сорокоуст. Відтоді роблю це повсякчас.

Подібні «пекельні» сни, на мою думку, це заклик до милосердя, до вибачення гріхів як мертвим, так і живим. Хтось з родичів чи друзів потребує вашої допомоги, хтось жалкує, що образив вас.

© Сусід мій — затятий комуніст — повсякчас глузував з мене за те, що вірую в Бога й потойбічне життя. Був малоприємним чоловіком, не шанував матір, ображав дружину. Після його смерті мені приснилося, що я зайшла в крихітну, дуже темну комірчину й не так побачила, як угадала, що в кутку, скоцюбившись, сидить він. Звернулася до нього: «Це ти, сусіде?» Він відповів: «Я. Сиджу вже третій рік у цій собачій будці. Засвіти мені свічку!»

Небіжчики

За народною традицією сни, в яких фігурують небіжчики, сповіщають про переміну погоди або з’яву дорогого гостя. Може, й так. Але мені особисто й людей, з якими я спілкувалася, сни про небіжчиків мали особливий, провіденційний сенс, свідчили про те, що між світом живих і дорогими їм людьми, котрі відійшли, існує глибинний, незбагненний зв’язок, який навіть смерть не може зруйнувати. Небіжчики здебільшого сняться тоді, коли душевно близькі їм люди потребують підтримки, поради, потіхи, або навпаки, коли самі потребують допомоги близьких, хочуть вибачитися за якісь свої вчинки, передати їм якусь бажану звістку. Сни «звідтіля» треба уважно аналізувати, бо вони приснилися і запам’яталися недаремно. Віщують щось добре частіше, ніж зле. Зрідка небіжчик запрошує якусь особливо милу йому людину до себе в гості, щоб похвалитися своєю новою домівкою, чи просто поривається забрати її з собою. Не треба боятися його. Просто не слід йти за ним.

© «Час від часу, коли я почуваю себе самотньою і скривдженою, мені сниться бабуся. Приходить до мене в гості — гарно зодягнена, бадьора — й довго гомонить зі мною. Розпитує, як мені живеться, пильно слухає і кпить з моїх негараздів. Нещодавно мені приснилося, що в спальні розчахнулися двері шафи і звідтам вийшла моя бабуся. Ми довго сиділи з нею, щось розповідали одна одній, а потім вона підвелася і рушила до шафи. Я підбігла до неї і попрохала: «Візьми мене з собою!». Вона рішучим жестом зупинила мене: «Тобі туди не можна!» — і зникла в шафі. Засинала я з гнітючим настроєм, а прокинулася щасливою».