Читати книгу - "Чужий"

розумів, знав свої обов’язки і надзвичайно хотів вивчити усі дані, які машина надасть про поточний стан Кейна, не кажучи вже про невідоме створіння.

У коридорі з’явилася нова постать. Ріплі підійшла до трьох спостерігачів. Ламберт зміряла Ріплі довгим похмурим поглядом.

— Ти хотіла нас там усіх залишити з Кейном. Ти хотіла, щоб ми просиділи там цілу добу проти ночі з цією тварюкою в нього на обличчі.

Вираз її обличчя був набагато переконливішим за слова.

Паркер був, напевно, останньою людиною, яка прийшла б на захист ворент-офіцера. Але зараз він вороже подивився на Ламберт.

— А якщо так треба було? Ріплі просто не порушує правил, — і він вказав на мигаючий інтер’єр автолікаря й на його пацієнта: — Хто в біса знає, що та тварюка може вчинити? Кейн трішки імпульсивний, але він не дурень. Він не міг захиститися від неї, і не виключено, що ми на черзі.

— Атож, — погодився Бретт.

Ріплі уважно дивилася на Ламберт. Штурман не рухалася і дивилася у відповідь.

— Можливо, я вчинила неправильно, а, може, й правильно. Сподіваюся, що помилилася. У будь-якому разі я просто робила свою роботу. Проїхали.

Ламберт, вагаючись, не зводила погляду з Ріплі, потім злегка кивнула.

Ріплі зітхнула, розслабившись.

— Що у вас там трапилося?

— Ми зайшли до аварійного корабля, — почала розповідати Ламберт, одночасно спостерігаючи за двома чоловіками, які працювали в боксі автолікаря. — Там не було жодних ознак життя. Сигнал міг передаватися вже декілька років. Ми подумали, що знайшли передавач.

— А екіпаж?

— Жодних слідів.

— А Кейн?

— Він самотужки вирішив перевірити нижній поверх, — Ламберт скривилася. — Кейн шукав діаманти, а замість цього знайшов якісь яйця. Ми йому наказували не чіпати їх. Але, напевно, вже було пізно. Там щось трапилося, але ми цього не бачили. Коли ми його витягнули, то оця потвора вже була в нього на обличчі. Вона якось розплавила його шолом, а ти ж знаєш, що він доволі міцний.

— Цікаво, звідки воно прилетіло? — запитала Ріплі, не дивлячись у бокс автолікаря. — Таке ж мертве, як і цей планетоїд. Можливо, на кораблі інопланетян.

— Хтозна, — м’яко відповів Паркер. — Я теж хотів би дізнатися.

— Навіщо? — запитала Ріплі, різко поглянувши на нього.

— Буду знати ще одне місце, якого слід уникати.

— Амінь, — промовив Бретт.

— А я б хотів знати, як він дихає, — із цікавістю промовив Даллас. — І чи дихає він узагалі.

Еш вивчав показники.

— Фізичний стан Кейна в нормі. Він не лише живий, незважаючи на відсутність нормального повітря на зворотному шляху, а й усі його показники життєдіяльності досить стабільні. Весь той азот і метан, який він вдихнув, повинен був його вбити одразу ж, там, на кораблі. Згідно ж із показниками автолікаря, він у комі, але всі внутрішні органи працюють нормально. Чорт забирай, він виглядає набагато здоровішим, аніж повинен. Я не можу сказати, як він дихає, але його кров насичена киснем.

— Але яким чином? — Даллас нахилився і зазирнув у автолікар. — Я досить ретельно все оглянув. Його рот і ніс повністю заблоковано.

Еш натиснув три кнопки.

— Ми знаємо, що назовні. А тепер зазирнемо всередину.

Загорівся чистий екран, який почав наводити різкість. На ньому з’явився кольоровий рентген голови та верхньої частини тіла Кейна. Завдяки високій роздільній здатності всі змогли побачити, як по його артеріях та венах тече кров, пульсують легені й б’ється серце. Але зараз спостерігачів більше цікавила внутрішня будова маленької округлої істоти на обличчі в старпома.

— Я не біолог, — тихо сказав Еш. — Але це тварина з найхимернішою будовою, яку я коли-небудь бачив, — він захоплено розглядав заплутану мережу форм і труб. — Я не знаю призначення і половини цього.

— Таке ж огидне, як і зовні, — прокоментував Даллас.

— Поглянь, які в нього м’язисті щупальця й хвіст, — наполегливо промовив Еш. — Воно виглядає досить вразливим, але це не так. Не дивно, що ні ми, ні він, не могли його зняти. Гадаю, що в Кейна був на це час перед тим, як він втратив свідомість.

До якоїсь міри стало зрозуміло, що ця істота робить із Кейном. Залишалося тільки дізнатися, для чого. Рот старпома залишався відкритим. З «долоні» істоти стирчала довга й гнучка трубка, яку вона вставила йому в горло. Кінець трубки сягав стравоходу Кейна. Трубка не рухалася. Від цього Далласа нудило найбільше.

— Воно щось робить у його горлі, — зробив висновок Даллас, стискаючи кулаки з блискавичною швидкістю. — Що в біса воно робить? Так не чесно і, чорт забирай, Еше, — нечисто.

— Ми не знаємо, на жаль, чи воно протистоїть йому або інакше шкодить, — з голосу Еша було зрозуміло, що ситуація збиває його з пантелику. — Згідно з даними приладів медичного контролю, він почувається добре, просто не може нам нічого відповісти. Можливо, це прозвучить безглуздо, але все ж послухайте: істота може бути якимось безневинним симбіонтом. Можливо, вона якимось химерним чином намагається йому допомогти.

Даллас невесело засміявся:

— Воно любить його і не відпустить.

— Напевно, та трубка постачає йому кисень.

Науковий співробітник налаштував контрольний прилад, щоб наблизити і покращити якість зображення. На екрані було видно, що легені Кейна нормально працювали без будь-яких проблем, незважаючи на перешкоду в горлі. Еш знову переключився до попереднього зображення.

— Який кисень? — запитав Даллас. — На зворотному шляху в нього був розбитий шолом. Ця тварюка не прикріплена до балонів, тому весь кисень зі скафандру повинен був просочитися крізь відкритий регулятор за лічені хвилини.

Еш задумався.

— Припускаю, що там в атмосфері є трішки вільного кисню, також він є в оксидах азоту. Ця істота може розщепляти ці оксиди і видобувати з них кисень. І поза сумнівом, вона здатна передавати його Кейну. Гарний симбіонт може швидко визначити, що потрібно його партнеру. Деякі рослини також володіють здатністю передавати кисень або інші гази. Таке можливо.

Він знову повернувся до екранів.

— Можливо, це все через наші земні упередження, і ця істота — більше рослина, ніж тварина. Або в неї є здатності та ознаки, притаманні як рослинам, так і тваринам.

— Маячня.

Еш глянув на нього.

— Чому?

— Воно паралізувало Кейна, загнало його в кому, а тепер працює як навіжене, підтримуючи в ньому життя. — Даллас поглянув на екран. — Я гадав, що воно харчується Кейном. Його положення типове для годування, але, згідно з показниками приладів, він робить протилежне. Я нічого не розумію. Але