Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

яких є особливості людської поведінки та психологія ринку. Психологічні засади житлової бульбашки, яка щойно луснула, майже однозначно нічим не відрізнялися від тих психологічних засад, що характерні для всіх фінансових криз в історії людства. Розповіді про політичні махінації часів ранньої Римської республіки виглядали б цілком природно на перших сторінках сучасного видання Politico, бо насправді такі речі не змінюються ніколи.

Було б, одначе, помилкою застосовувати такий же самий спосіб мислення для дослідження впливу, що його справляють прогресивні технології. До того моменту, коли перший літак здійснив самостійний політ двигуном внутрішнього згорання в Кітті-Гок, штат Північна Кароліна, побутувала неспростовна думка (підкріплена нещодавніми даними), що люди з прив’язаними до них пристроями, важчими за повітря, літати не здатні. Так само, як та реальність змінилася впродовж одної миті, нині щось подібне відбувається в кожній сфері технологій. Там, де йдеться про технології, щоразу все відбувається інакше: зрештою, в цьому й полягає основний сенс інновації. У підсумку на запитання, чи зможуть колись розумні машини перевершити здатність пересічної людини виконувати значну частину роботи, якої потребує економіка, відповідь дасть сама природа технології, що з’явиться в майбутньому, а не уроки, засвоєні з курсу економічної історії.

У наступному розділі ми дослідимо сутність інформаційних технологій та їх невпинне прискорення, визначальні характеристики, а також ті способи, якими інформаційні технології вже трансформують важливі сфери економіки.

Розділ 3. Інформаційні технології: безпрецедентна дестабілізаційна сила

Уявіть, що ви поклали в банк 1 цент. А тепер подвоюйте баланс рахунка щодня. На третій день ваші 2 центи перетворяться на 4. На п’ятий день баланс вашого рахунка зросте з 8 центів до 16.

Менше ніж за місяць ви матимете понад мільйон доларів. Якби ми поклали той цент на депозит у 1949 році, саме тоді, коли Норберт Вінер писав своє есе про комп’ютерне обчислення в майбутньому, а потім цілковито поклалися на дію закону Мура, який збільшував би суму наших заощаджень приблизно вдвічі що два роки, то станом на 2015 рік наш технологічний рахунок містив би приблизно 86 млн доларів. І з тим, як прогрес триватиме й далі після 2015 року, цей баланс продовжуватиме подвоюватися. Майбутні інновації посилять цей величезний накопичений баланс, і, як наслідок, швидкість прогресу в майбутні роки та десятиліття значно перевищить той темп змін, до якого ми призвичаїлися в минулому.

Закон Мура є найвідомішою мірою прогресувальної обчислювальної потужності, проте насправді інформаційні технології пришвидшено прогресують на багатьох фронтах. Приміром, і потужність комп’ютерної пам’яті, і кількість цифрової інформації, яку можна передавати по волоконно-оптичних лініях, постійно зростають експонентними темпами. І прискорений прогрес не обмежується лише апаратним забезпеченням комп’ютерів; ефективність деяких програмних алгоритмів також досягнула неймовірних показників зі швидкістю, що значно перевищує ту, яку можна було передректи, користуючись одним лише законом Мура.

Тимчасом як експонентне прискорення допомагає нам краще зрозуміти той прогрес, якого інформаційні технології досягали впродовж відносно тривалих періодів часу, реальність у найближчій перспективі є складнішою. Загалом прогрес не відбувається рівномірно й послідовно; навпаки — він часто стрибає вперед, а потім на певний час робить зупинку, допоки організації не засвоять новопосталі можливості й допоки не з’явиться підґрунтя для наступного періоду швидкого просування вперед. Окрім того, різні галузі технології взаємозалежні одна від одної та тісно пов’язані між собою. Прогрес в одній сфері може викликати несподіваний вибух інновацій в іншій. З огляду на те, як швидко інформаційні технології марширують вперед, їхні щупальці сягають дедалі глибше в організації та в усю економіку загалом, часто трансформуючи методи роботи людей таким чином, що це, своєю чергою, спричиняє власний прогрес. Візьмімо, наприклад, те, як поява інтернету та програмних засобів забезпечення співробітництва уможливили офшоринг розробки програмного забезпечення; це спричинилося до значного розширення популяції фахових і готових до роботи програмістів, а нині всі ці нові таланти ще більше прискорюють швидкість прогресу.

Акселерація супроти стагнації

Тимчасом як інформаційно-комунікаційні технології розвивалися й експонентно поширювалися протягом десятиліть, інновації в інших сферах мали, загалом, поступово наростальний, інкрементний характер. Для прикладу тут можна навести базові конструкції автомобілів, будинків, літаків, кухонного приладдя, нашу транспортну й енергетичну структуру — всі вони, здебільшого, не зазнали істотних змін, починаючи з середини двадцятого століття. Відома фраза Пітера Тіля, співзасновника Pay-Pal, що «ми обіцяли літаючі автомобілі, а натомість отримали 140 символів тексту», добре відображає почуття того покоління, яке очікувало, що майбутнє буде значно шикарнішим, аніж воно виявилося насправді.

Цей брак широкомасштабного прогресу різко контрастує з тими подіями і явищами, свідками яких стала людина, що жила в останні десятиліття дев’ятнадцятого століття та перші десятиліття століття двадцятого. Внутрішній водогін, автомобілі, аероплани, електричний струм, домашнє приладдя, а також інженерно-технічні мережі та системи водопостачання й каналізації — все це увійшло в широкий ужиток на порубіжжі дев’ятнадцятого й двадцятого століть. Принаймні в індустріалізованих країнах люди всіх прошарків суспільства стали свідками значного підвищення якості життя, а загальне багатство суспільства злетіло до нових запаморочливих висот.

Декотрі економісти вже помітили, що в багатьох галузях технологій прогрес почав кульгати, і пов’язали цей феномен з тими економічними тенденціями, які ми розглянули в попередньому розділі, зокрема — зі стагнацією доходів більшості пересічних американців. Один засадничий принцип сучасної економіки полягає в тому, що такі технологічні переміни є основною передумовою тривалого економічного зростання. Роберт Солоу, економіст, який сформулював цю ідею, 1987 року отримав за свою роботу Нобелівську премію. Якщо інновації є головним рушієм добробуту й процвітання, то в такому разі, мабуть, стагнаційні доходи свідчитимуть про те, що проблема полягає в швидкості, з якою генеруються й запроваджуються нові ідеї, а не в тому негативному впливі,