Читати книгу - "Історія Юхима"

Ми піднялися на третій поверх, вона погрюкала ключами, відчинила двері і ввімкнуло світло у передпокоях. Нічого особливого. Звичайний вузенький коридор із шафою для верхнього одягу, тумбочкою для взуття та стільцем у кутку.

Я нерішуче зупинився на порозі, примружившись від яскравого світла, а потім ступив на килим. Перше що кидалося у вічі – це розмір кімнати. Вона була більше за мою. Велика шафа стояла біля стіни, на дверцятах якої висіло кілька плакатів з гурту АББА та фото Боба Ділана. Зліва від шафи – незастелене ліжко, поруч – стопка книжок, кількох альбомів та целофанових пакетів. Біля вікна стояв маленький столик, на якому лежав ноутбук Apple.

– Як халупа тобі? – поцікавилася Пенелопа.

– Жити можна.

– Я теж так думаю вже останні чотири роки.

Зліва від самих дверей висіла дивовижна картина. Дівчина їла яблуко, а на обличчя відображався справжній переляк. Верхня частина тіла була привабливою – тендітна фігура, випуклі цицьки, плоский живіт, схований під шкіряною жилеткою. А нижче поясу у неї починалося тіло змії із зигзагоподібним малюнком. Воно закінчувалося хвостом. І цей сюрреалізм був на фоні квітучих садів, високих плодових дерев та чистого, безхмарного і ніжно-блакитного неба.

– Це робота моєї знайомої. Вона зобразила жіночу хитрість у всій її прояві. Гріхопадіння, почалося з Єви і Адама, але саме хитрий змій їх підмовив скуштувати плід з дерева пізнання. Отже, людська свідомість – це гріх. Коли ми усвідомлюємо себе, на відміну від рослин чи тварин – це вже первісний гріх. Ну, а тут жінка така, яку створила уява художниці. Не бери в голову.

– Ти хочеш сказати, що жінок можна порівняти із зміями?

– Ні, я лише алегорично хочу тобі сказати, що жінки, можуть також вмовити сильну стать зробити те, що вони самі хочуть. Згадай, Клеопатру, Роксолану, Жозефіну. Частина зміїного тіла – це символізм, який свідчить, що хитра жінка, будь-яким засобом зможе заставити зробити чоловіка те, що їй потрібно.

Я ще раз подивився на цю картину, але вже інакшим поглядом крізь призму пояснень дівчини. Тепер, я доречно пригадав вираз, що чоловік усьому голова, а жінка – шия, яка вирішує, куди повертати цю голову. Звичайно, я з цим не згоден, але з власного досвіду знав, що з жінками сперечатися не варто у таких дрібницях.

Поки я розглядав картини, Пенелопа запропонувала випити вина і закусити сиром. Домашнє, напівсухе червоне вино, лише збуджувало мою і так гарячу кров, розширювало свідомість і стимулювала уяву, яка і так у мене чудово працювала. Ми закурили і деякий час мовчки робили затяжки. Мені так спокійно і легко вже давно не було.

– А тепер потанцюємо? – вона ввімкнула гучну музику і, не чекаючи моєї реакції, почала стрибати по кімнаті.

Весела музика, що лилася із компакт-диску, ніби вабила за собою. Ми танцювали у швидкому темпі, а потім перейшли на повільний танець. Тепер з динаміків звучала Chris De Burgh – Lady In Red. Я тепер ніжно обіймав Пенелопу за тендітний стан і ми повільно кружляли, дослухаючись до приємних ритмів музики. Під цю ж пісню я колись вперше поцілувався з дівчиною у десятому класі. Цей танець зближував нас не лише фізично, а й душевно. Я все більше відчував, як мене до неї вабить, як я починаю втрачати голову від Пенелопи. Я двічі нахилявся до неї і шепотів на вухо компліменти, що вона дуже гарна. Їй це подобалося.

Ми кілька разів цілувалися, пили вино, розмовляли, а потім знову цілувалися. Пенелопа погасила світло і у на півсутінках наші тіла зблизилися доки ми не почали обійматися і пестити один одного. У пітьмі завжди все здається таким важливим, загадковим, недоступним, одним словом таким, що збуджує фантазію, окриляє дух свідомості та породжує незбагненний вогонь щастя, яке охоплює двох близьких людей, що хочуть один одного. В один момент, я встиг збагнути, що ми вже перетнули межу, коли наші тіла притискалися один до одного, вуста злилися в одне ціле, а руки пристрасно, трохи нетерпляче пестили її стегна, живіт, дві випуклості, що так мене вабили. Ми занурювалися все глибше і глибше в еротичну гру, стали рабами пристрасті, хтивості, тваринного інстинкту, що виходив назовні, коли розум на певний час відключався. Пристрасті вирували, наче отой буревій в морі, а ми піддалися натиску кохання та занурилися у само єство насолоди.

Я почував себе найщасливішою людиною, знаходячись у компанії такої чудової жінки. Вона була запальна, пристрасна, емоційна. Та водночас її блакитні очі спалахували холодним вогником, що ще більше мене збуджувало.

Цей день, точніше пізній вечір запам’ятався мені надовго.

Розділ VIII

Розповідь журналіста

1

Що може бути краще, ніж прокидатися у ліжку із жінкою, з якою вчора приємно провів вечір? З цими думками я зустрів новий день, геть не переймаючись, що відбувається із часом і що станеться далі. Зараз мене лише цікавила Пенелопа, а усі приємні відчуття я прагнув залишити у собі якомога довше, спробувати закарбувати їх в пам’яті чи помістити їх у надійну металеву шафу своєї свідомості, яка поєднується з мільярдами нейронів та синапсів. Помістити ці приємні спогади так, щоб у будь-яку тужливу, похмуру днину, коли на душі важко, можна було їх витягнути на світло боже, знову зануритися у ці відчуття і збагнути, яке воно чудове, фантастичне життя. Я просто захлинався натхненним бажанням щось творити і більш оптимістичніше з долею гумору дивитися на усі складнощі.

– Привіт, сонечко, – я посміхнувся, коли вона прокинулася.

У денному світлі вона виглядала прекрасною. Її оголене плече, розсипане волосся на подушці, заспаний, мрійливий погляд, на який ще не встиг накласти свій важкий печаток трудовий день – так усе у ній здавалося правильним. Зранку я міг милуватися Пенелопою кожну мить, спостерігаючи за кожним жестом, кожним словом і зміною кожної рисочки та складки на обличчі.

– Дякую тобі, – несподівано промовила вона і ми поцілувалися.

– І тобі теж за фантастичну ніч.

Я ще не визначився, які почуття мав до неї. Любов, симпатія – можливо, але коханням це навряд чи можна назвати. Молодість тим і прекрасна що своєю гарячкуватістю заводить тебе далеко, але лише розум допомагає трохи пригальмувати і більш тверезо дивитися на життя.

– Юхиме, як ти дивишся, якщо ми поснідаємо яєчнею із котлетами?

Вона поворушилася і ковдра сповзла із неї до поясу, заставивши кров приливати до печеристих тіл. Думки про їжу напрочуд зникли від більш хвилюючого та збуджуючого видовища. У