Читати книгу - "Лабіринт біля моря"

Афін, Смирни, Фів, Кротона, Сіракуз і Самоса. Нагороджений лавровим вінком мав усі шанси стати після смерті мешканцем Щасливих Островів, які студили вітри океану, де під гігантськими деревами, прикрашеними гірляндами квітів, під лагідним поглядом Радаманта і його дружини Реї, яка царює на найвищому з тронів, походжали обрані. VIII

Для повного образу Греції потрібен ще образ островів. Із літака, який летить із Іракліона до Афін, видно, як вони виринають із моря. Береги їхні обтріпані, полової барви, наче шкура лева, кинута на хвилі. Побачені з покладу корабля, вони мають людське обличчя: будинки, вкриті вапном, із пласкими дахами, круті вулички, метушня чорних постатей навколо щойно видобутої з моря сіті.

Я вибрав Делос. Корабель пливе дванадцять годин із Пірею аж до острова Міконос. Він кидає кітву у відкритому морі. Моторний човен привозить пасажирів до невеликого рибальського порту. Хоча я приїхав уночі, будинки, зліплені між собою мов стільник меду, парували білилами.

Міконос у моді, проте, на щастя, через труднощі комунікації, він не сягнув рівня Капрі. Вранці найкраще вийти у порт і переводити погляд від будинку до будинку, укладаючи подумки бароковий сонет, який складається з порівнянь до крейди, піни, мармуру, альпійського снігу. Справжня оргія білил — якщо слово оргія уживане до цього найчистішого з кольорів.

Століттями Міконос жив дарами моря. Таку фразу можна прочитати у туристичних довідниках, де часто можна також натрапити на справжні перли ужиткової поезії. Точніше кажучи, фахом місцевих мешканців було рибальство й піратство. Містечко славне тим, що на два будинки припадає одна побудована на пожертви каплиця, кошти на яку дали представники обох цих професій, що свідчить, що море і справді буває тут грізним, а жадання добра ближнього — непереможним.

З порту розладнаний моторний човен їде на Делос. Я відчув на собі гнів Посейдона, щоправда то був не повний гнів, а просто бурчання й поганий гумор. Проте цього вистачило, щоб упевнитись у тому, що Егейське море не є сажалкою.

Зрештою, власники моторного човна лояльно попереджали туристів, виставивши поблизу кошика для сміття дуже стару табличку, вкриту нерозбірливим написом, з якого філолог, людина, котра звикла читати складні рукописи, могла б дізнатися, що цього разу подорож відбувається на страх і ризик мандрівників.

Мандрівники: група англійських студентів — зберегли досконалу байдужість до випробувань долі. Вони розгорнули великі плахти газет, які в цьому випадку не були об’єктом читання, а наслідували тогу, якою стоїки прикривали обличчя, щоб приховати страждання; німці спершу охоче погукували, але швидко стали обважнілими й меланхолійними; світловолоса, одягнута в чорне шведка весь час тримала очі сплющеними, а її обличчям текли великі, гарні сльози. Єдиним представником команди, крім стернового, був матрос, якщо це слово пасує до старенького дідуся, що намагався маленьким черпачком вилити воду, яку наносили хвилі, що перекочувалися через борт. Пізнання труднощів цієї мандрівки здавалося мені вкрай необхідним для розуміння деяких уривків Одіссеї.

Врешті, Делос. Ялова земля, земля без ріллі, скеля, що виросла поміж хвиль радше для чайок, аніж для людей, відкрита всім вітрам, сповнена ритму моря. Вона має заледве 16 квадратних кілометрів. Із найвищої точки, з гори Кінф видно вінок Кіклад: Тінос, Андрос, Сірос, Кіфнос, Серіфос, Антіпарос, Парос, Іос, Наксос, Аморгос, Міконос, Ікарос. Це певне перебільшення: всіх цих островів не видно, але назви такі чудові, що важко уникнути спокуси їх перелічити. Делос розташований у центрі Кіклад, і це пояснює виняткове значення цього острова-святині, яка вже в мікенські часи була славною садибою божеств землі, опікунок родючості та породілей. Геродот оповідає про прощі, які прибували сюди з далекої Скіфії.

До грецької міфології Делос увійшов як місце народження Аполлона й Артеміди. У чудовому гомеричному гімні їхня мати Латона звертається не до Посейдона, котрий дав переслідуваній гнівом Гери цей кам’яний притулок, а просто до острова. Вона говорить мов вигнанка-княгиня до вбогої селянки, прирікаючи їй майбутню нагороду — гекатомби на вівтарях, вози, повні масного м’яса: «Делос, якщо ти захочеш бути садибою мого сина Аполлона… тебе годуватимуть руки інших».

Дев’ять днів і дев’ять ночей стояла навколішки Латона, обіймаючи стовбур святої пальми (примітивна техніка пологів), перш ніж народила на світ Артеміду й Аполлона. І тоді острів із посполитої Ортігії (острів камінців) перетворися на пресвітлий Делос. Подібно, як і у випадку Дельфів, зміна назви означала появу нового культу. Хоча упродовж віків тут упроваджували дедалі нових і нових богів, це не відбувалося коштом попередників, адже зобов’язувала чудова засада, що не належить викидати старих батьків із їхніх домівок. То була, безумовно, заслуга іонійців, які, нічого не втрачаючи з власної індивідуальності, зуміли засвоїти на власний кшталт чужі первістки. Зрештою, не варто забувати, що вся аполлонівська тріада — Латона, Артеміда й Аполлон (який зі своїм нерозлучним азіатським луком виступає і під Троєю проти греків) — походила зі Сходу.

Від епохи архаїчного блиску (Делос поруч із Олімпією та Дельфами належав до найславніших святинь Греції) збереглося чимало пам'яток. Гігантський торс Аполлона, комплекс прекрасних кор, врешті, славетна тераса левів. Звірі, спершись на передні лапи, рикають на Північ. Вони мають продовгуваті тіла собак. Митці з Наксоса, які їх виготовили близько 600 року до Р.Х., знали, мабуть, про левів тільки з розповідей.

Афіни у VI столітті до Р.Х. стали однією з перших потуг Греції. Вони заздрили Делосові через його політичний і моральний статус. У рух пішли старі міфи, покликані довести стародавню аттично-делоську спорідненість. Афінський тиран Пісістрат влаштував очищення острова, усунувши з нього всі могили. Відтоді не можна було на Делосі ні народжувати, ні помирати. Породілей і конаючих транспортували на сусідній острів Ренею. У V столітті до Р.Х. Делос і Афіни були столицями антиперської конфедерації, проте перенесення делоської скарбниці до Афін означало неминучий занепад колиски Аполлона.

Повторний ренесанс острова стався в елліністичну та римську епохи. Не втрачаючи характеру святині, Делос став також купецькою метрополією Егейського моря. Особливо після зруйнування римлянами Коринфу й Карфагену в 146 році до