Читати книгу - "Спомини"

на Заздрості. Всі родини Сліпих були дуже заможні і прегарні з лиця. Осліплений мазепинець мав заборонити синам зміняти назвисько “Сліпий”[54]. Чув я, що один з тих прадідів привіз до села грамоту скасування панщини, за що був тяжко покараний побоями. Все ж таки він поставив серед села величезний дубовий хрест, як пам’ятку скасування панщини. В навечер’я Різдва і Богоявлення завжди виносили від нас з дому, по Святій вечері, ліхтар із засвіченою масляною лямпою і вішали її на хресті, що було видно ген далеко, в усьому селі.

Батько водив мене нераз на гріб своїх батьків, а моїх дідів, на кладовищі в Струсові. Тямлю добре, що на гробі стояв, застрягши в землю задля віку, рівнораменний старовинний хрест у формі звізди, який пізніше поставлено на гробах поляглих стрільців.

Дідо звався, мабуть, Семен[55]. Бабка Анна, з дому Сломінська, повдовівши, осталась з двома хлопцями в Заздрості[56]. Старший Йоан оженився з дочкою Романа Дичковського — Анастазією[57]. Другий дідо Роман був ще заможніший, бо своїм синам подарував у віно т. зв. паровий ґрунт, то значить по 36 морґів поля, і такий власник посилав на панщину тільки пару коней. Пішаки мали по 9 морґів і посилали одного робітника, а безземельні самі мали іти на панщину. Роман, крім великої ґрунтової посілости, торгував ще волами. Мав він велику хату, здається, найбільшу в Заздрості, загалом дуже обширне обійстя. Був, як оповідала мати, лисий, бо часто приїздив до нього ґраф зі Струсова позичати гроші, і тоді він виходив зустрічати ґрафа з відкритою головою, навіть взимі, на що звертали йому увагу з огляду на перестуду.

Отець-парох радник Теодор Цегельський[58] в Струсові, наслідник на парохії о. Ляторовського[59], показував мені дуже велику монстранцію, срібну, позолочену, яку справив Роман Дичковський і поклав на ній свій підпис. Розбагатівши, він купив фільварок у Хмелівці, недалеко Зарваниці, куди перенісся відтак з усією родиною, а обійстя в Заздрості перейняв пізніше його <син, Йосиф Дичковський>