Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"

- Ми нібито почали...

Джейн тут же відходить убік, не хоче бути при нашій розмові. Нолан чухає потилицю і пильно дивиться на мене. 

Перший порив це влаштувати скандал і вимагати, щоб він відвіз мене додому. Але я розумію, що це може бути дивним. Спочатку я хотіла, щоб він приїхав і влився в компанію. А коли він це зробив, я раптом почну психувати.

- Мені здається, що я щось не те з'їла, - кривлюсь і трохи згинаюся, сподіваюся актриса з мене вийде не найжахливіша.

- Тобі погано? - Нолан одразу підходить впритул.

- Так, болить живіт. - Вимовляю страждальним голосом.

- Пішли до канапи, тобі краще прилягти, - Нолан допомагає мені пройти до канапи й навіть укладає. Так дбайливо, що мені навіть на секунду стає соромно за свою брехню.

У будинок заходить парочка хлопців, вони сміються і голосно розмовляють. Один з них включає музику. І Нолан одразу на них кричить, щоб вийшли.

- Ми можемо звідси поїхати? - Підіймаю погляд на хлопця та бачу, що він на мене дуже серйозно дивиться.

- Звичайно. Може запитаєш у подруги якісь знеболювальні, щоб стало трохи краще? Бо додому їхати понад годину.

- Напевно, потрібно поки що викликати таксі? - Знову кривлюсь і намагаюся не думати про те, що я зараз роблю дуже некрасиво. Але це все для того, щоб убезпечити нас від Бакера.

- Навіщо? Я не пив, тож сяду за кермо.

Я запитально вигинаю брову. Мені здавалося, що я бачила як наречений пив алкоголь.

– А я думала, що ти пив коктейль.

- Безалкогольний, - Нолан усміхається, - ніби відчував, що доведеться звалювати.

- А я вже думав, що ви спати пішли, - від голосу Бакера я моментально здригаюся.

- Ні, Таші стало погано, тож ми поїдемо додому. Гра відкладається. - Нолан все це каже дуже серйозно. Якщо чесно, я навіть не очікувала, що так просто вийде його звідси забрати.

- Шкода, сподіваюся, що скоро полегшає, - Аарон проходить далі й стає так, щоб дивитися мені у вічі. Примружується і криво усміхається. Наче чогось такого від мене й очікував. Я ж продовжую грати роль мучениці й закотивши очі, відкидаю голову назад. Дивитися на цього божевільного мені точно не хочеться. - Мій номер у тебе є, - знову голос Бакера, цього разу він звертається до Нолана. - Завтра з братом збиралися розкинути пару партій у покер. Якщо хочеш, то можеш приєднатися.

Чорт! Чорт! Чорт! Я встигаю тільки розплющити очі й трохи податися вперед, як одразу чую Нолана:

- Добре, у мене якраз завтра вільний вечір.

Бакер переводить на мене погляд і знову посміхається. Наче хоче спитати, а як я розв'яжу це питання. Ну, твою ж матір! Чортів псих! І знав на що тиснути. Приплів брата, з яким Нолан кров з носа хоче підписати контракт. Ну звичайно він погодився! Цієї миті я починаю ненавидіти Бакера втричі сильніше.