Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

11. Тетяна

Я знову у кабінеті Ігоря Петровича, але цього разу поруч зі мною Андрій. 

Почуваюся незатишно поруч з чоловіком і лікарем. Хочеться випаруватись, але я не можу. Мені нікуди тікати. 

Крадькома кидаю швидкий погляд на Андрія. Від такого, як він, не втечеш. Хижак за своєю природою, він наздожене свою здобич. І ніколи не відпустить. Але ж Стасу вдалось. Чи це не так? 

На секунду заплющую очі та щосили жену від себе найстрашніші думки, що лізуть в голову. 

Ігор Петрович доволі довго вводить нас у курс справи, призначає лікування, радить. Андрій слухає уважно. Здається, що жодного слова не пропускає повз вуха. 

А от я неуважна. Чи то перевтома дала про себе знати, чи нервове напруження. Однак в результаті з трьох слів, що говорить лікар, одне не чую, а друге не розумію. 

Ще до аналізів я підозрювала, яким буде результат, адже після пережитого стресу аналізи не можуть бути хорошими чи хоча б нормальними, а от Андрія це злить. Я помічаю це, бо часто дивлюсь у його бік.

Доронін не з тих, хто любить довгі балачки та зайву воду у розмові. Та він терпляче слухає, що дивує. 

“Напевно, він справді хоче стати батьком” — промайнуло  у голові.

І тут я вперше замислююсь про те, чому такий завидний холостяк і досі не має сім’ї. Не знайшов ту саму єдину? Ніколи не бачила його з однією і тією самою жінкою двічі. Тож роблю висновок, що він і не шукав. 

І чому моєму мозку хочеться прокручувати ці думки саме зараз? 

Я потроху закипаю. Страшенно злить весь абсурд довкола себе. Доронін міг знайти жінку, готову для досягнення своєї мети, але він обрав мене! Чому так — я не можу зрозуміти. А ще це вселяє відчуття витратного матеріалу. 

Мене використають, після чого викинуть, адже я віддала борг. 

Від власного копирсання і прийняття реальної ситуації мені хочеться розплакатись просто тут і зараз, але що це змінить? 

Ковтаю клубок у горлі. Повільно, але він розчиняється, залишаючи після себе вогонь, який спалює зсередини.

Отримавши рекомендації та список ліків, ми йдемо до невропатолога. У нього на огляді все так само — невесело! Тішить те, що мені призначили заспокійливі. Цей препарат точно не завадить, як і слабке снодійне! А ще цілий список рекомендацій по харчуванню та відпочинку, який Андрій миттєво вивчає поглядом. 

На одну коротку мить мені здається, що він і справді турбується про мене. У грудях від цього припущення стає тепло-тепло. Збоку виглядає все так, наче ми подружня пара, яка звернулася за допомогою спеціалістів.

Жену від себе такі недоречні думки. Не про мене він турбується. А лише про ту, яка має народити спадкоємця для бізнесу. Я лише черговий пункт у списку поставлених завдань для досягнення мети. Я зникну для нього, тільки-но навпроти мого імені буде поставлена галочка.

Щасливий нашій зустрічі! Шалено вдячний за лайки та коментарі! Сподіваюся у вас все добре! Тримаймося!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍