Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

На секунду представив на її місці Настю або подібну до неї персону, і питання саме собою відпало.

Усміхнувшись, поквапився наздогнати Катю, ледь не втративши її з уваги.

Цього разу бабуся зустріла його куди привітніше. Її скромна усмішка і слова стриманої подяки дивовижним чином змусили його відчути чи не гордість за ухвалене рішення.

Вигадливі фрази глави клініки, що свідомо напускав туман своєї значущості, Стас слухав розсіяно, поки Катерина щебетала неподалік бабусі. Куди тільки поділася втомлена співробітниця. Перед ним була повна сил і бадьорості юна особа, сповнена глибокої прихильності до літньої жінки.

Адже після смерті бабусі дім дістанеться саме Каті, подумалося йому. Нахмурився. Чи не тому так клопочеться? Ні, не логічно. Адже вона прагне врятувати родичку, підписуючись на відверто кабальні умови відпрацювання боргу. Може, є інші спадкоємці? Де вони тоді? Зі слів самої Каті він зробив висновок раніше, що онука та бабуся - єдина рідня одна в одної.

- Лікарю, - перервав монолог лікаря Стас, але розмовляючи з медиком, не відриваючись дивився тільки на Катю, кілька разів спіймавши на собі вивчаючий погляд її бабусі. - А чи можна коротку версію для пересічного громадянина? Які шанси на успіх та одужання?

Співрозмовник зніяковів. Погляд забігав, руки стиснув перед собою в замок, трохи похитуючись. Немов замислився. Хоча й було очевидно, що відповідь на це питання йому давно відома.

- Прогнози мої, в принципі, не змінилися, - обережно промовив медик. - Важливо враховувати вік. Хоча вона напрочуд добре тримається у свої роки. І налаштована оптимістично.

- А ви? - з натиском повторив Стас.

– А я не Бог. Але хірурги зроблять усе можлиеі. Ризик є завжди. Але в її ситуації, як на мене, він виправданий.

Чоловік мовчки кивнув і голова клініки відразу заквапився з палати, побоюючись нової хвилі розпитувань.

Стас не квапив Катю. Сів тихенько в крісло в кутку палати, заявивши, що сьогодні в нього раптом видався вільний вечір і він може зачекати на дівчину, щоб відвезти додому.

Бабуся підозріло примружилася і крадькома розуміюче посміхнулася йому. Що саме вона розуміла, Стасові й самому було цікаво. Бо він у своїх вчинках логіки не бачив.

Написав Крістіні, що сьогодні не зможе приїхати. Несподівано утворилася важлива зустріч. Вона ображено відповіла, що її звуть Карина, а він – хам, яких пошукати. Стас байдуже знизав плечима і легко видалив номер зі списку контактів.

Щоб не вслухатися в розмову не для його вух, перегорнув всю записну книгу в телефоні і від нудьги видалив майже всі телефони з незнайомими жіночими іменами, які колись побували або тільки заплановані для його ліжка. Надто прісними вони йому здалися.

Відсутність покупок для бабусі швидко стала зрозумілою. У невеликому холодильнику просто не було вільного місця. Бабуся винувато виправдовувалася внучці, що сердито зрушила брови, що коли пече в грудях, часто не хочеться їсти, важко.

Катя витягла з холодильника йогурт і почала годувати їм жінку. Та не вперлася. Могла б, але вона лише смиренно приймала кожну нову ложку молочного продукту. Не виглядала надто безпорадною. Могла подбати про себе самостійно, хоч і не без зусиль, і набагато більше часу і сил забрав би процес. Але ж могла.

Він точно знав, що бабуся в жодному разі не хотіла ставати тягарем для онуки. Але те, як вона приймала турботу, з ніжністю і теплом, вдячністю та почуттям власної гідності, змушувало Стаса мимоволі згадувати про його маму і перейматися симпатією до родички Каті.