Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

Глава 8.1

***

— Суріє, тебе воліє бачити пан Джаліл. Негайно приведи себе до ладу та йди за мною.

Дівчина відірвалася від вишивання і покірно підняла трохи почервонілі очі на служницю:

— Навіщо я йому, Зінат? Хіба мало мені було вчорашньої ганьби? І так усі довкола шепочуться, кепкують, спасибі, що пальцями не тикають.

Служниця, немолода вже жінка, одягнена в темно-коричневу сукню із золотою вишивкою по подолу і перехоплену таким же поясом, відповіла сварливо:

— Мені звідки знати, дурепо? А якщо б знала, то з якого дива говорила б тобі? Глянь, ніс задерла. Влаштувала скандал через простий огляд у лікаря, крик підняла, сльози сидить ллє. Сама винна, що сміються! Ти знаєш наші правила, повинна підкорятися.

Сурія стиснула маленькі кулачки і буркнула, дивлячись з-під лоба:

— Не тебе при всіх роздягають і розглядають, як шматок м'яса на ринку. Не тобі вирішувати, чи варто це сліз.

— Та невже? — прицмокнула язиком Зінат. — Звідки тобі знати? Я більше за тебе живу на світі, а вже в гаремі бачила таке, що тобі й у страшних снах не привидиться. Думаєш, ти перша така зухвала знайшлася? Як піднеслася, так і звалишся, багато вас було за ці роки, а стара Зінат усе тут. І нікуди не подінуся, затям собі!

— А хоч би й поділася — ніхто й сльозинки не проллє за тобою, — тихенько прошепотіла Сурія, збираючи волосся на потилиці в простий вузол і приколюючи до них накидку. — Ходімо. Я готова.

Служниця окинула її критичним поглядом і додала сухо:

— Голову схили, а ось спину рівніше. І не дивись вовком, Джаліл цього не любить.

Удвох вони пройшли весь гарем і завмерли біля дверей у кімнату старшого євнуха. Зінат постукала і, дочекавшись дозволу, підштовхнула вперед Сурію:

— Іди, будь розумницею — і все обійдеться.

Старший євнух кинув на дівчину на порозі швидкий погляд і злегка поманив її пальцем:

— Підійди і сядь.

Сурія ковзнула вперед, тихо присіла на самий край крісла. Джаліл двома пальцями взяв її за підборіддя і змусив підняти голову.

— Змарніла. Сльози завжди псують жінок. Уся твоя цінність у красі, тож не спогань свій єдиний скарб.

Вона не відповіла, навіть в очі не подивилася. Старший євнух посміхнувся краєчком губ і трохи недбало відштовхнув її.

— Гаразд. Роби, як знаєш. Зрештою, я не повинен навчати тебе, якщо свого розуму досі не нажила. Лорд регент вчора просив мене знайти певну інформацію: купчу на тебе, а також імена батьків. Як не дивно, документи знайшлися відразу ж, люблю порядок у всьому.

Кінчики її пальців ледь здригнулися, видаючи хвилювання. Джаліл продовжив:

— Зрозуміло, я не став питати, для чого йому це. Але можу припустити, що лорд регент хоче відшукати твоїх близьких і повернути тебе родині. Благородно, але цілком передбачувано: за законами Недоре ти ще зовсім дитина, а рабство в них заборонене.

Сурія мовчала.

— Ти ж пам'ятаєш свій дім? Ті злидні й бруд, з яких тобі вдалося вибратися лише дивом? Повернешся назад — і батько продасть тебе знову, як і першого разу. Ти все ще цнотлива, але отримала гарне виховання, а отже, ціну призначать чималу. Може, це й на краще, в будинку якого-небудь купця або успішного скотаря ти станеш справжньою перлиною. Тебе на руках носитимуть, а народиш сина — заслужиш повагу сім'ї.

Джаліл демонстративно повільно підійшов до столика, взяв у руки сувій, зав'язаний шнурком.

— А може, тобі пощастить не так сильно. Якщо твоїм господарем буде якийсь старий чолов'яга, то краса твоя стане для нього насолодою. Вік жінки не довгий, а юність, як та швидкокрила птиця: не впіймати, не наздогнати, якщо вже промайнула. Ти зів'янеш, розгубиш запал у серці, зігріваючи ліжко нелюба або виконуючи важку роботу служниці.

Сурія стрепенулася від огиди, і старший євнух це помітив.

— Еге ж, — задумливо протягнув він. — Життя при дворі набагато комфортніше. Навіть якщо тобою не зацікавиться лорд регент, через десять років ти отримаєш гідну суму грошей і, якщо будеш слухняною, тобі підберуть достойного чоловіка. Однак зараз усе вирішує цей чужинець, хіба що... — він завагався, — хіба що я трохи допоможу тобі. Якщо лорд регент буде впевнений, що твоїх батьків немає серед живих або якщо їхні імена загубляться серед гори купчих, то повертати тебе буде нікуди.

Дівчина слухала його, затамувавши подих. Личко її зблідло, в очах бриніли сльози, які вона ледь стримувала. Однак їй вистачило витримки промовчати.

— Бачу, ми обидва розуміємо ситуацію. Хочу, щоб ти зробила мені у відповідь послугу. Ніщо в цьому світі не буває задарма. Якщо сподіваєшся жити в палаці, повинна стати моїми очима і вухами в покоях Ульфа Ньорда.

— Але я не цікава йому, — тихо заперечила Сурія. — Марно сподіватися: раз не взяв мене відразу, то не захотів. Та й інші дівчата кажуть, що тепер лорд регент і не гляне в мій бік.

— Це не твоя турбота, — перебив її Джаліл. — Якщо погодишся допомогти мені, то й сама без підтримки не залишишся. Що скажеш: повернення в сім'ю чи вірна служба мені та імперії?

Сурія зчепила пальці рук у замок і, дивлячись у підлогу, відповіла ледь чутно:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍