Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч , Кетрін Сі"

— Я в порядку, не хвилюйся. 

— Брешеш, — торкаюся його руки, вона холодна. — Ходімо швидко додому, я зроблю тобі гарячий чай з лимоном! 

— Хвилюєшься за мене? — він посміхається. 

— Ти можеш захворіти через мене, тож звісно хвилююся! 

Не бачу приводу для сміху, в той час, як у Джерома посмішка не сходить з обличчя. 

Спуститися донизу, було ще складніше, ніж піднятися. Джером двічі ловив мене, коли я хотіла впасти, в нього швидка реакція. 

Дорога назад зайняла в нас здається не так багато часу, але ми були мокрі до нитки. 

— В мене немає гарячої води, — відкриваю і закриваю кран, але гаряча не починає текти. — Що не так? 

Я запропонувала Джеррі випити чаю, поки я буду приймати ванну, але води немає. 

— Ходімо до мене, в мене стоїть бойлер, — чоловік стоїть спираючись на двері, що ведуть у ванну. 

Мовчки дивлюся на нього.

— Тільки візьми все необхідне, а то в мене, є тільки запасне полотенце і шматок мила. 

— Наскільки нормально буде те, що я піду у будинок чоловіка приймати душ? 

— А краще захворіти? 

— Твоя правда, вже краще я піду до тебе приймати душ. 

Збираючи все необхідне, я не могла заспокоїтися, моє серце так сильно билося. Невже я нервую? Що тут такого, я просто прийму душ у Джерома. Просто прийму душ. 

— Я готова, — повертаюся до чоловіка. — Тільки візьми чай та лимон, будь ласка.

— Гаразд. 

На вулиці починало вже сутеніти, небо було ще більш химере та сумне. Чому день народження Амалі така жахлива погода? Вона не любила дощ в дитинстві. Цікаво, яким могло бути наше життя без цього нещасного випадку? Ким би хотіла стати Амалі? Чи була б вже у стосунках? Я не можу дати на ці питання відповіді, хоча дуже б хотіла. 

Джером пропустив мене до будинку. 

— Ванна на другому поверсі, на першому не працює. 

— Гаразд, — мені дуже ніяково.

— На дверях, є замок зсередини, — зупиняюся, — Не хвилюйся так сильно, я буду сидіти на першому поверсі, поки ти не вийдеш.

— Так помітно, що я хвилююся? 

— Ти дівчина і ти прийшла до майже незнайомого чоловіка, — тебе можна зрозуміти, Бет. 

— Я довіряю тобі, Джеррі.. і ти не незнайомий, — ми дивимося в очі один одному. — Я зроблю тобі чай, а потім піду. 

Це у будинку так спекотно, чи то я настільки нервую?

— Я можу сам..

— Дозволь мені, — забираю лимон. — В тебе є чайник? 

— На плиті турка, я в ній кип'ячу воду. 

— Зрозуміло. 

Швидко набираю воду, вмикаю газ і ставлю турку на вогонь. 

— Ти любиш солодкий чай, чи.. — повертаю голову до чоловіка і розумію, що він прямісінько позаду мене. — Чи без цукру? 

— Без цукру, — його голос охрип. — Бет, я можу тобі допомогти? 

— Не потрібно, — ковтаю в'язку слину. Що зі мною? — Сідай за стіл, я все зроблю сама.

— Гаразд, — помічаю, як він стискає кулаки, але все ж таки відходить від мене. — Весь посуд на другій полиці.

Швидко закінчую робити йому чай і піднімаюся до ванної кімнати. Чому він стояв так близько? Чи краще спитати, — чому я так відреагувала? Мені подобається Джером? Мої емоції не схожі на ті, що були при закоханості у Деніса, все геть інакше. Можливо, це просто сексуальний голод? В мене вже давно не було нічого, тоді цілком можливо, що я бачу у Джеромі лише сексуальну потребність? 

Вмикаю воду і знявши одяг заходжу під гарячі струмені води. 

Я намагаюся не думати, про Джерома, але це складно зробити. Через нього, я не можу тверезо мислити, кожна думка зайняти ним. Як зрозуміти свої почуття до нього? 

Тягнуся за гелем для душу і розумію, що його немає, невже забула вдома? Та начебто брала, отже він залишився внизу? Йти по нього у такому вигляді не дуже пристойно. А тут навіть мила немає, хоча Джером казав, що має бути. Вимикаю воду, накидаю полотенце. Що робити? Беру телефону у руки і набираю номер Джерома, він відповідає за декілька гудків. 

— Слухаю, Бет. 

— Я забула гель для душу, він десь на кухні.

— Бачу.

— Можеш принести? 

— Гаразд. 

Здається, після повернення до Аннесі я зійшла з розуму, або втратила останній здоровий глузд. Я хочу звабити Джерома. 

Чоловік стукає у двері. Відчиняю двері і він віддає мені гель для душу, навіть не дивлячись.

— Дякую.

— Я піду, — хапаю його за руку. — Що ти робиш?

— Не хочеш … разом прийняти душ? 

— Бет, ти розумієш, що пропонуєш? — нарешті дивиться на мене, але всеодно намагається дивитися лише в очі. 

— Не знаю, що я відчуваю до тебе, але я точно не хочу бути лише друзями… 

— Ти пожалкуєш про це, мені краще піти, поки не стало пізно! — хоче піти, але я стаю навшпиньки і цілую його. 

— Я не буду жалкувати. 

— Чорт! — заходить до ванної і зачиняє двері. — Дороги назад немає, Бет. — впивається у мої губи. 

Не можу сказати, що це ніжний поцілунок, він сповнений похоті та розпусти, але саме це мені і потрібно. Я відчуваю гаряче дихання Джерома на своїй шиї, що спускається до грудей, а потім знову повертається до моїх вуст. Чоловік знімає з мене полотенце, а я з нього футболку. За мить чи дві, ми обидвоє вже голі. Такі дивні і приємні відчуття. Обличчя Джерома так близько, я цілую його шию, запускаю пальці у його волосся та відтягую. 

— Ходімо в душ, — з легкістю піднімає мене і заносить в душову кабіну. 

Я вмикаю воду, і спостерігаю за тим, як струмені води стікають по грудях Джерома. Чоловік повертає мене спиною до себе і входить. З вуст зривається стогін. Теплого, вологого повітря у ванній здається замало для нормального дихання, і я ловлю повітря ротом, часто видихаючи, але шум води заглушує ці звуки. Тихі стогони Джерома в перемішку з моїми. Він повертає мене до себе, і я бачу пронизливий, зухвалий, пристрасний погляд Джерома. Мені зараз так добре, він так близько і такий ніжний. Прикривши очі і прогнувшись у спині я відчуваю пік насолоди і закінчую першою, ще декілька поштовхів і Джером так само все. Чоловік спирається руками об стінку у душі, ми важко дихаємо, а скло душової кабіни повністю запотіло.