Читати книгу - "Убивчий білий, Джоан Роулінг"

шепотом, вочевидь, притискаючи губи до слухавки:

— Там хтось під дверима. Допоможіть. Допоможіть мені, містере Страйк.

Дзвінок обірвався.

— Добудь номер,— сказав Страйк. Робін потягнулася до телефону — дзвонити в довідку, але не встигла нічого зробити, як він задзвонив знову. Робін схопила слухавку, не зводячи очей зі Страйка.

— Офіс Корморана Страйка.

— А... так, доброго ранку,— мовив низький аристократичний голос.

Робін скривилася до Страйка і похитала головою.

— Чорт,— буркнув той і пішов до кабінету по чай.

— Я волів би поговорити з містером Страйком, якщо це можливо.

— Боюся, він зараз приймає інший дзвінок,— збрехала Робін.

Стандартною практикою минулого року стало передзвонювати клієнтам. Так можна було виключити журналістів і психів.

— Я зачекаю,— відповів абонент уїдливим тоном, ніби не звик не отримувати бажаного.

— Боюся, там ще довго. Я можу записати ваш номер, і він вам передзвонить.

— Ну, це доведеться зробити протягом десяти хвилин, оскільки в мене зустріч. Скажіть, що я волію обговорити завдання, яке хотів би, щоб він виконав для мене.

— Боюся, я не можу гарантувати, що містер Страйк матиме змогу працювати на вас особисто,— відповіла Робін (це теж була стандартна відмовка для преси).— Наша агенція наразі має досить щільний графік.

Робін підтягнула до себе ручку й папірець.

— Якого роду завдання ви...

— Це має бути містер Страйк,— твердо відповів абонент.— Чітко донесіть це до нього. Це має бути містер Страйк особисто. Моє прізвище Чизл.

— Як саме це пишеться? — спитала Робін, не впевнена, чи добре розчула.

— Ч-И-З-В-Е-Л-Л. Джаспер Чизвелл. Попросіть його передзвонити за моїм номером.

Робін записала цифри, які продиктував їй Чизл-Чизвелл, і побажала йому доброго ранку. Щойно вона поклала слухавку, Страйк сів на диван зі штучної шкіри, що стояв у приймальні для клієнтів.

Диван мав неприємну звичку видавати звуки, ніби хтось перднув, щойно людина совалася.

— Пан на ім’я Джаспер Чизл — але пишеться «Чизвелл» — бажає, щоб ти взяв від нього завдання. Каже, що згодишся тільки ти особисто і більш ніхто,— Робін стривожено нахмурила лоба.— Ім’я якесь знайоме, так?

— Так,— кивнув Страйк.— Це міністр культури.

— О Боже,— на Робін зійшло осяяння.— Ну звісно ж! Такий товстун з дивною зачіскою!

— Так, це він.

На Робін звалилися непевні спогади й асоціації. Пригадувалася якась стара історія, ганебна відставка, тоді реабілітація і — зовсім нещодавно — свіжий скандал, і ще якась незугарна новина в пресі...

— Це його сина посадили за ненавмисне вбивство оце нещодавно? — спитала вона.— То Чизвелл, так? Його син обдовбаний сів за кермо і на смерть збив матір маленької дитини?

Страйк знову зосередив увагу на ній, ніби виринувши з якихось дуже далеких думок. Вираз обличчя мав дивний.

— Так, щось таке було,— погодився він.

— Що сталося?

— Власне, кілька речей,— відповів Страйк і потер неголене підборіддя.— По-перше: я в п’ятницю вистежив брата Біллі.

— Як?

— Довга історія,— сказав Страйк,— але виявилося, що той Джиммі — учасник групи, яка протестує проти проведення Олімпійських ігор. Називають себе Рух «ОПІР». Хай там як, він був з дівчиною, і перше, що вона сказала, коли я назвався приватним детективом, було таке: «Його Чизл підіслав!»

Страйк замислився і відпив трохи свого ідеального чаю.

— Але Чизвелл навряд чи хоче, щоб я наглянув за «ОПОРОМ»,— провадив він.— Там уже є поліціянт у штатському.

Робін дуже кортіло знати, які ще думки непокоять Страйка у зв’язку з дзвінком Чизвелла, але вона не підганяла його, а сиділа мовчки, даючи йому змогу обміркувати нові події. Саме такої тактовності Страйкові бракувало, поки Робін не було в офісі.

— Й ось ще,— мовив він урешті-решт, ніби паузи і не було.— Син, який сів у в’язницю за ненавмисне вбивство, у Чизвелла не єдиний — чи був не єдиний. Його старшого звали Фредді. Загинув у Іраку. Так, майор Фредді Чизвелл, Королівський гусарський полк. Загинув під час нападу на колону в Басрі. Я розслідував його смерть при виконанні, коли ще був спецрозом.

— Тобто ти знаєш Чизвелла?

— Ні, ніколи не зустрічався. Як правило, з родичами не спілкуєшся... Я також знаю доньку Чизвелла, проте ледь-ледь. Кілька разів бачилися. Вона була давньою шкільною подругою Шарлотти.

Робін стало трохи неприємно від згадки про Шарлотту. Вона страшенно цікавилася — хоч і приховувала це — Шарлоттою, жінкою, з якою Страйк то разом, то порізно пробув шістнадцять років, з якою планував побратися, аж тут стосунки було розірвано — за вкрай негарних обставин і, вочевидь, назавжди.

— Шкода, що ми не змогли дізнатися номер Біллі,— сказав Страйк, знову потираючи підборіддя великою волохатою рукою.

— Я обов’язково його дізнаюся, якщо Біллі зателефонує знову,— запевнила Робін.— Ти передзвониш Чизвеллу? Він казав, що має зустріч.

— Мені цікаво знати, що йому треба, але питання в тому, чи влізе в наш графік ще один клієнт,— відповів Страйк.— Так, гляньмо...

Він заклав руки за голову і насупився, дивлячись у стелю, на якій сонячне світло виявило безліч дрібних тріщинок. «Та пішло воно... кінець кінцем, скоро цей офіс стане проблемою забудовника».

— Енді й Барклей у мене стежать за тим малим Вебстером. Барклей, до речі, добре справляється. Вже надіслав три повні дні стеження, фото, все як треба. Далі є старий добрий Док Жуан. Від нього поки що нічого цікавого...

— Шкода,— бовкнула Робін, тоді спам’яталася: — Ні, я не те маю на увазі, це ж добре,— вона потерла очі.— Ну й робота,— зітхнула вона,— всі моральні орієнтири збиває. Хто сьогодні нагляне за Доком?

— Хотів попросити тебе,— відповів Страйк,— але вчора вдень дзвонив клієнт. Він забув, що Жуан на симпозіумі в Парижі.

Досі насуплено вдивляючись у стелю, Страйк сказав:

— Завтра ще починається та технарська конференція. Що тобі краще — Гарлі-стріт чи конференц-центр в Еппінг-Форесті? Можемо помінятися, якщо хочеш. Бажаєш завтра наглянути за Жуаном чи хочеш до товариства сотні смердючих технарів у футболках із супергероями?

— Технарі не всі смердять,— дорікнула йому Робін.— Он твій друг Спанер не смердить.

— Не варто судити Спанера за кількістю дезодоранту, яким він користується, коли йде сюди,— відповів на це Страйк.

Спанер, який модернізував їм комп’ютер і телефон, коли стався стрімкий злет їхнього бізнесу, був молодшим братом Страйкового друга Ніка. Йому подобалася Робін; і вона, і Страйк це пречудово знали.

Страйк ще так і сяк покрутив варіанти,