Читати книгу - "Більше позитиву, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

 - Ні, ти краще піди, щоб вона запевнила тебе у зворотному, - пожартувала я. - Про що хотів поговорити?

 - Хотів сказати, що в кафе я не стежив за тобою. Це збіг. Та й взагалі, хотів переконатися, що ти на мене не сердишся.

 - Відколи ти за мене так переживаєш?

 - З деяких пір.

 - Може, розкажеш мені що сталося між тобою і Глібом?

 - Ні, це так нудно, ніби пережовувати холодну вівсянку.

 - Я готова пережувати це.

 - Ха-ха! Добре, сама напросилася.

 - Хоча ні, я йду з цією людиною на побачення і не хочу псувати про нього свою думку.

 - О, ну тоді це все міняє. Сам не буду тобі розповідати.

 - І навіщо я тобі це кажу. У нас з тобою якась напівдружба.

 - Чи напіввідносини.

 - Ні, точно не те, що ти сказав. Стривай, це та важлива розмова через яку мені не вдалося виспатися?

 - Я тебе розбудив? Вибач.

- Так, треба ж хоч трохи висипатися. Ти не сидиш ночами?

 - Ні, навіщо?

 - Ти все встигаєш? Чи хвилюєшся через навчання?

 - Ні.

 - Гаразд, навіть Волан-де-Морт чекав кінця навчального року, щоб напасти на Гаррі Поттера, хвилювався за його навчання.

 - Я маю на увазі, що легко все схоплюю. Не потрібно сидіти і зубрити, як це робиш ти, - я почула, як величезний камінь закинули до мого городу.

На кухню увійшла Настя.

 - О, привіт, братику! Вона налетіла на нього з обіймами.

 - Гаразд, ви тут спілкуйтеся, а я пішла сидіти і зубрити.

 - Ой, тільки без образ.

 - Я не ображаюся, а роблю висновки, - не обертаючись відповіла йому.