Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

продовжували рух з півночі на південь від Пустелі Чотирьох Територій.

Серед цих мігруючих кланів жоден з них не стверджував, що бачив, як армія Круза зникала на дорозі.

. .

А після катастрофи Білої Гори ельфи закрили країну, а новини з півночі та півдня були відрізані. Деякі люди припускали, що Червона Армія, можливо, була знищена Сутінковим Драконом, або найоптимістичнішим поясненням було те, що народ Круз був обложений на південному сході Вічнозеленого коридору. фактично, після втрати природного бар'єру горян Анзерути, територія Пустелі Чотирьох Територій і Вічнозеленого коридору стала можливою «ворожою» територією».

Іншими словами, ніхто не наважувався гарантувати, що союзна армія зможе спокійно пройти через цю територію.

,

Розбіжності були завжди, але за наполяганням лютого «Альфа Вовка» з роду Анзерута союзна армія все ж підійшла до околиць Канебеля. Тут герцогу Брандену остаточно довелося відмовитися від свого непоступливого стилю, і вперше серед вельмож спалахнула гостра суперечка.

.

Канебель.

.

Найважливіше торгове місто на заході Пустелі Чотирьох Територій.

Пройшовши через цей стратегічний вузол, їм потрібно буде пройти ще два-три дні, щоб дістатися безпечного південного кордону гір Алкаш.

Але в той же час цей маршрут був і найнебезпечнішим вибором. З моменту падіння Чорного Місяця розвідники Вітрових Ельфів жодного разу не приходили в цю місцевість.

Падіння Чорного Місяця створило жахливу рану між Високим внутрішнім морем і Анзерутою, і кінець цієї рани був у найзахіднішій частині Канебеля. Карта тут втратила свою функцію, а катастрофа змінила це місце до невпізнання.

.

Це було більше схоже на чорну діру, яка вибирала людей для пожирання.

З появою першого променя сонячного світла почав пригріватися ранковий вітерець.

.

Але вислані розвідники так і не повернулися.

.

Магадал знав, що серця людей стають дедалі нестабільнішими.

?

Без будь-якого попередження їй на плече поклали грубу і велику руку. Ця принцеса Антуо Буруо трохи злякалася і повернула голову. Її блакитні очі були сповнені тривоги та здивування, коли вона дивилася на дідуся. Коли вона відкрила рота, її голос був таким легким, що, здавалося, міг порушити ранкову тишу. Дідусю, чого ти тут? Хіба ви в наметі не вмовляєте всіх?

,

Як бачите, переконання ефективно лише в певний час. Всі знають, яка небезпека чекає попереду.

.

Старий герцог підійшов до онуки і подивився на обрій, коли той відповів.

.

Магадал похитала головою.

.

Це була війна з Сутінками. Це була легенда, записана в підручниках історії, але їм не пощастило опинитися тут. Але всі знали, що якщо вони відступлять назад до Сілвер-Бей, то не зможуть вижити.

.

Пан Брандо не збрехав нам, — чітко сказав Магадал. Можливо, будуть смертельні випадки, але шанс на перемогу у нас ще є.

Ця людина, він ніколи не підводив тих, хто йому довіряв.

.

Вона бачила це на власні очі.

.

Я теж вірю в нього. Адже він є нащадком цієї людини. Я бачив у ньому таку саму тінь. Я вірю, що вони обидва люди, які можуть все змінити. Старий герцог пригадав час, коли він зустрів Брандо, але те, що він побачив, було срібним морем.

.

Незліченні списи та прапори майоріли, і в безкрайній пустелі лицарі скандували ім'я цієї людини.

Але в підсумку всі вони перетворилися в єдину ноту.

!

Перемога!

!

Перемога!

!

Перемога!

.

Ця висока постать стояла нерухомо.

.

Поки він не став пам'ятником, який закарбувався в серці кожного.

.

За ним стояло давнє прізвище.

Тоді чому б вам не сказати це чітко? — спитав Магадал.

.

Брандо похитав головою.

Всі досить сміливі. Чого ще можна бажати? Але хоробрість – це одне. Боятися смерті – це не боягузтво. Головне, щоб люди знали ціну смерті. Нікчемна смерть безчесна.

Але пані Вероніка все ще чекає на нас. Вавилонська фортеця в небезпеці. Ми обіцяли пану Брандо.

Тому я стою тут з вами, чи не так? Старий нахабно підморгнув внучці. Я сподіваюся, що скаути зможуть принести добрі новини з Кендлбелл-Сіті Якщо леді Марта все ще може чути наші молитви, це означає, що вона не відмовилася від своїх дітей

.

Вітер дув з пустелі за межами Кендлбелл-Сіті.

.

Вони раптом перестали розмовляти і одночасно обернулися.

.

Ранковий туман відступив у глибину лісу. Ліс вдалині хвилястий, мов хвилі, а вітер змішувався з шелестом листя. Але Магадал раптом зрозумів, що під таким природним звуком зникла запекла суперечка в наметі.

?

Чи дійшли згоди пани?

Як таке може бути? Вони не змогли б вирішити проблему, не сперечаючись хоча б годину.

Брандо був досвідченим генералом. Він негайно витягнув меч і захистив за собою Магадала.

Не встиг він закінчити, як з намету вийшов герцог Малвіс з Лісу Мечів. Позаду ! — скрикнув той з блідим обличчям. Вийшовши з намету, він спіткнувся і ледь не впав у жаровню. Якби не охоронці збоку, які швидко його спіймали, він би загинув.

.

Брандо забрав його від охоронця і допоміг піднятися, намагаючись розбудити. При цьому він запитав: Чорт забирай, що сталося? Він зазирнув у намет.

.

У наметі був безлад.

.

Хуан Сутінки, герцог Малвіс заїкнувся і спробував відштовхнути Брандо.

, --

Подивися на тебе, нікчемний нахаба з родини Мальвісів. Прокидатися! Старий герцог сердито кинув його на землю і схопив за комір. Що в біса сталося? Скажи мені! — заревів він.

.

Герцог Малвіс наче прокинувся. Його очі знову зосередилися. Він розтулив сухі й потріскані губи і збирався щось сказати. Але в цей момент увагу Брандо привернув крик.

.

Він обернувся і побачив кількох лицарів, що вибігли з лісу в той бік.

Господи, наш розвідник повернувся!

— вигукнув Лицар. Не встиг він закінчити, як перенесли чоловіка, весь у крові. Він все ще був у свідомості і кричав: «Господи, ми їх знайшли!»

.

Вони, хто? Бланк відкинув Малвіса вбік і насупившись, запитав у той бік.

Люди Круза, Червона армія.

?

Що? Старий герцог був вражений і запитав: Де вони?

Розвідник похитав головою. Вони сказали нам бігти, мій Господи, якщо ми цього не зробимо, буде пізно

?

Про що, чорт забирай, ти говориш?

.

На обличчі Френка був незадоволений вираз. Якість солдатів штатів Срібної затоки, можливо, не така хороша, як у еліти інших імперій, але розвідники були гострим клинком армії. Як вони могли не говорити ясно? Не вдалося зберегти навіть найелементарніший рівень спокою. Брандо вже збирався насварити його, але перш ніж він встиг щось сказати, герцог Малвіс, який