Читати книгу - "Мертва кров"

class="p1">«Це стихійний дух, мабуть, наді мною так познущався під час спіритичного сеансу, — подумав Орлов. — Ох, люблять же вони викидати такі коники. Якби все було так, як казав дух моєї коханої, то Венчеслав жив би відлюдником десь у лісі, адже за такої кількості людей неможливо приховати, що ти опир».

І вже за інерцією Орлов запитав у Кримського-Корсарова:

— Ви вірите у духів?

— ?

— Ну, в духів померлих, які з’являються під час спіритичних сеансів?

— Я — віруючий, а Бог, як відомо, забороняє викликати духів померлих.

«Так, Бог мене покарає і жорстоко покарає за все це, — знову подумав Орлов. — Але це буде не єдине, за що він мене каратиме, так що одним гріхом більше, одним менше…»

Хід його думок знову перервав Кримський-Корсаров.

— До речі, моя валіза зникла. Мені розповіли про ваше захоплення спіритичними сеансами…

— Можу собі уявити, що вам наговорили!

— Ніхто мені нічого не казав, просто Бакулін написав, що коли я хочу зробити вам приємність, то маю привезти щось окультне. Я у Парижі, у спеціальному магазині для спіритистів накупляв для вас всілякої всячини, але…

— Справді шкода, — зітхнув Орлов.

— Але я до вас не зовсім з порожніми руками. Подарунок у мене скромний і, мабуть, безглуздий, але для мене це дуже дорога реліквія, — і Кримський-Корсаров зі своєї дорожньої сумки дістав невелике кишенькове люстерко, схоже на ті, які чоловіки беруть з собою у дорогу, аби підправити вуса чи бороду. Але, на відміну від звичайних дзеркал, це мало форму книжки. Обкладинка його була з червоного дерева, прикрашена дорогою інкрустацією і з пентаграмами з обох боків.

Орлов уважно розглядав дзеркало.

— Судячи з написів і пентаграм, це магічне дзеркало?

— Так. До речі, зверніть увагу на дату, яка стоїть збоку.

— «1221 рік від Різдва Христового», — прочитав Орлов. — Та це ж дуже дорогий подарунок! Я не можу у вас його прийняти, — і простяг дзеркало Кримському-Корсарову.

— Сергію Олексійовичу, спочатку я розповім історію цього дзеркала, а потім ви вирішите — брати чи не брати. Це дзеркало — словенського походження.

— Дозвольте, словени 1221 року?

— Слухайте ж! Дзеркало було зроблено словенськими майстрами в Німеччині на території нинішньої Австрії чи Богемії. А до мене воно потрапило від моєї бабусі, та й історію цю вона мені розповіла. Рік, який ви прочитали збоку, це рік не за християнським літочисленням, а за Хіджрі. Інкрустація була зроблена сербом-мусульманином, який цю дату й поставив. Так що це лише минуле століття. Але найцікавіше — це властивості цього дзеркала. Подивіться уважно!

Як не приглядався Орлов, ніякої різниці між двома сторонами дзеркала не побачив.

— Як на мене, вони абсолютно однакові!

— Ви знаєте, для мене вони також абсолютно однакові, але моя бабуся казала, що одна з сторін цього дзеркала має дивовижну властивість. Як на мене — ось ця. Якщо ви звернули увагу, на обкладинках дзеркала — пентаграми. З одного боку пентаграма правильна — одним гостряком угору, а з іншого — вгору двома гостряками. Саме на цьому, другому, боці, як казала моя бабуся, і проявляється дивовижна властивість дзеркала — у ньому не видно опиря.

При слові «опир» Орлов здригнувся, а Кримський-Корсаров засміявся.

— Бачите, що я ношу з собою — подарунок моєї бабусі, старої відьми.

— Що, ваша бабуся справді була відьмою?!

— Як усі київські жінки! Хм, та ще й відьма родима, але я її любив більше за всіх.

— Вона сама казала про те, що вона відьма?

— Ну, спочатку я про це почув від своєї матері, бо поза спиною вона свекруху інакше й не називала, а потім вже бабуся сама розповіла. І це химерне дзеркало подарувала.

— А звідкіля воно в неї взялося?

— Вона його отримала в спадок від своєї матері, яка була католичкою зі Словенії, а батько був священиком і міг виганяти з одержимих диявола. Потім він став головним «гонителем» диявола по всій Словенії. Так що це дзеркало ще від нього. Бабуся казала, що за допомогою цього дзеркала він колись не раз знаходив опирів.

— А ви самі в опирів вірите?

— Звичайно ж, ні! Мені здається, що все пішло від нас, слов'ян. До Німеччини це потрапило через Польщу і Чехію, а до католицької Європи, через хорватів і словенів. Це наші власні жахи.

— Дозвольте з вами не погодитися, Максиміліане Олександровичу, але ж і Чарльз Лідбітер згадує про них.

— Але ж він каже про енергетичних опирів, а не про тих, кого називають живими мерцями і які висмоктують у людей кров.

Орлов дістав з полиці книгу Лідбітера.

— Ви знаєте, що існує сім планів астрального світу, але є ще й восьмий, про який ніхто нічого не знає. Кажуть, що саме він є найстрахітливішим з усіх. Туди потрапляють і тяжко мучаться — або душі людей, які померли не своєю смертю, або душі самогубців, тому вони намагаються всіляко уникнути цього плану. Послухайте, що пише з цього приводу Лідбітер: «Для того, щоб стати настільки зіпсутою і абсолютно втратити людську подобу, смертна людина повинна цілковито заглушити у собі всі альтруїстичні і духовні спрямування. Розглядаючи особистості навіть найбільших злочинців, знаходиш у них і хороші риси. Але, як з’ясовано, особистість, яку покинуло власне вище „я“, — явище надзвичайно рідкісне. І саме поміж такими особистостями зустрічається найбільш рідкісний розряд — опирі.

Настільки розбещена особистість не може довго залишатися в астральному світі і відразу після смерті переходить до восьмої таємничої сфери, свого законного місця перебування, щоб там повільно розкладатися і мати такі моторошні відчуття, які не надаються жодному опису. При насильницькій смерті чи при самогубстві суб’єкт, володіючи знаннями з Чорної Магії, може іноді уникнути такої долі і набути іншого, не менш жахливого, життя в смерті, яке і є суттю існування опиря.

А оскільки дія восьмої сфери починається лише після того, як фізичне тіло розкладеться, то маг його підтримує у стані каталепсії за допомогою жахливого способу взяття крові з організму іншої людини і за допомогою цього частково матеріалізує своє астральне тіло…»

Таке правдоподібне пояснення явища опирів Лідбітером вразило Кримського-Корсарова, і він запитав:

— А чому при нещасних випадках і самогубстві?

— Я зараз пошукаю. Тут є спеціальна глава. Ось: «…людина у розквіті сил і здоров’я, раптово позбавлена життя при нещасному випадку чи самогубстві, опиняється на астральному плані у абсолютно інших умовах, аніж та, що померла від хвороби чи від старості.

Адже за смерті випадкової чи при самогубстві організм ще не був підготовлений до виділення вищих принципів з їх фізичної оболонки, і це можна порівняти з вириванням