Читати книгу - "Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський"

що, з точки зору певних усталених вартостей, це так. Але мистецтво оперує в доморальних глибинах, у точці, де вартість є тільки-но  i n   s t a t u   n a s c e n d i.

Мистецтво як спонтанне висловлення життя ставить завдання перед етикою, а не навпаки. Коли б мистецтво мусило тільки підтверджувати те, що кимось уже було усталене, — воно було б непотрібним. Його роль — бути зондом, заглибленим у неназване. Митець є апаратом, який реєструє процеси у глибинах, де твориться вартість.

Деструкція? Але факт, що той зміст став твором мистецтва, означає, що ми з тим змістом погоджуємося, що наші спонтанні глибини висловлюються за нього.

До якого жанру належать Цинамонові крамниці? Як їх класифікувати? Я вважаю Крамниці автобіографічним романом. Не лише тому, що він написаний від першої особи і що в ньому можна вгледіти певні події та переживання з дитинства автора. Вони є автобіографією, або радше духовною генеалогією, генеалогією  k a t ' e x o c h e n,  позаяк виказують духовний родовід аж до тієї глибини, де він поринає в міфологію, губиться в міфологічній маячні. Я завжди відчував, що коріння індивідуального духу, вловлене достатньо далеко вглиб, губиться в якомусь міфічному маточнику. Це остаточне дно, поза яке вже годі вийти.

Художнє втілення тієї думки, що мені імпонує, я знайшов пізніше в Якубових історіях Т. Манна[211], де воно відтворене в монументальному масштабі. Манн показує, як на дні всіх людських подій, якщо відокремити їх від полови часу та множинності, з'являються певні прасхеми та «історії», на яких ті події формуються в численних репліках. У Манна ними є біблійні сюжети, одвічні міфи Вавилонії та Єгипту. Я намагався у скромнішому, моєму масштабі знайти власну, приватну міфологію, власні «історії», власний міфічний родовід. Так само, як люди в давнину виводили своїх предків із міфічних подружжів із богами, так я вчинив спробу встановити для себе якесь міфічне покоління антенатів, фіктивної родини, з якої я виводжу мій справжній рід.

До певної міри ті «історії» правдиві, вони репрезентують мою манеру життя, мою особливу долю. Домінантою цієї долі є глибока самотність, відрізаність від справ повсякденного життя.

Самотність є тим чинником, який доводить реальність до бродіння, до осадження гранул фігур і барв.

До Казимира Трухановського[212]

64

Дрогобич, 6 X 1935

Вельмишановний Пане!

Я зворушений Вашим ставленням до моєї творчості й дякую Вам від усього серця за слова симпатії та солідарності.

Месія[213] зростає помалу — то буде продовження Цинамонових крамниць. Деякі новели вже опубліковані в журналах. Нещодавно в «Tygodniku Ilustr.» № 40 з'явилася новела Едзьо[214]. Переклад із німецької готовий, слід би його лише ще раз переписати та переглянути[215]. Чекаю з тим на зиму, позаяк тоді буду у Варшаві та залагоджу це особисто в «Roju»[216]. Маю дуже мало часу, позаяк викладаю у школі 27 годин на тиждень ручну працю, хоча мені було обіцяно відпустку.

Стосовно ілюстрацій, то Цин. крамниці я не ілюстрував, маю лише намір це зробити, і для того прагну навчитися деревориту. Тож не можу прислужитися Вам тими ілюстраціями. Натомість, якщо Ви рефлектуєте на такі речі, то надішлю Вам 2 давніші графічні роботи[217], однак безкоштовно, бо я беру гроші лише від заможних буржуїв. Я надішлю їх Вам, якщо Ви, Ш.[ановний], повідомите мені свою варшавську адресу.

Чи взявся би я за виконання ілюстрацій до Ваших творів? Прошу мені вибачити, але я не зможу за це взятися. Я не маю часу ілюструвати власні й писати, тож мені не вільно присвячувати його ілюструванню чужих творів. Проте я охоче ознайомився би з якимись Вашими творами. Може, Ви мені надішлете щось невелике.

Дуже радо зустрінуся з Вами у Варшаві. Поки що д. сердечно вітаю, прошу зголошуватися, залишаюся з виразами поваги.

Бруно Шульц

65

Дорогий Пане!

Властиво, під час нашої зустрічі я не дістався до Вас, до тих верств, які були би найцікавішими. Ви мали би бути всередині сповнені цікавих речей, мені б хотілося з Вами колись який тиждень чи два провести на селі. Ви мали би бути досконалим колегою, компаньйоном для фантазування, бурлакування й манівців.

Чи Ви, ск.[ажімо], любите дитячі пригодницькі книжки? Чи хотіли б Ви мешкати зі мною і ще з кимось на безлюдному острові, в самодостатній фортеці, якій би трішки загрожували дикі звірі, пірати тощо? Чи Ви читали Острів скарбів Стівенсона? Чи не думали Ви, бува, про написання такої книжки для дітей і дитинних мрійників?

Ви торкаєтеся болісної рани, коли кажете про Месію. Робота мені не йде. Переклад Кафки вже відданий до друку. Певно, Ви читали уривок у «Tygodniku Il.»[218] Чи сподобався він Вам?

Дуже перепрошую, що не підписав через забудькуватість графічних робіт. У справі про малюнки напишу Вам пізніше. Прошу дарувати, що не пишу багато.

Вважайте мене дуже доброзичливим і відданим Вам. Я б охоче зустрівся з Вами знову.

Вітаю Вас сердечно.

Бруно Шульц

4 III 1936

Надсилаю Вам Батька та Аделю[219].

[на окремій, відірваній від аркуша паперу картці, можливо, доданій Шульцом до цього листа:][220]

Чи слід повернути Вам рукописи? Мені дуже сподобалося те кружляння батька вулицями дорогою на станцію[221]. Також чудові оті циліндри в Гостях[222], і оті манекени, на яких перетворюються гості.

66

Дорогий Пане!

Вибачте, що не відповів на два Ваші листи. Винна в тому тривала депресія, яка тяжить на моєму житті: я відчуваю, що нічого не можу зродити із себе, хоча Ви стільки від мене сподіваєтеся і стільки очікуєте. Мені просто нічим відповісти на багатство Вашого ентузіазму. Окрім моєї мистецької безплідності, на мені тяжіє багато матеріальних і життєвих клопотів, скажімо, наступного місяця я вже не отримуватиму стипендії (150 злотих) і впродовж кількох місяців не матиму за що жити, бо й зарплати тепер не отримую. Та весна досі була для мене якоюсь важкою, терпкою, негостинною, не дала мені нічого — майже. Щодня я відвідую приятеля, котрий вмирає від раку[223]. Прикро мені, що я так розчаровую Вашу легенду про моє щастя. Тепер я стою перед важкою проблемою шлюбу, одруження із люблячою та хороброю, надзвичайною жінкою захиталося внаслідок моїх матеріальних обставин.

Вашу радіоп'єсу я прочитав із зацікавленням. Окрім мого суб'єктивного зацікавлення — нічого Вам про це сказати не можу — я зовсім на тому не розуміюся. У Варшаві покажіть це Іжиковському[224] — він багато займається сценаріями для радіо і може Вам щось доброго порадити, як адаптувати цю річ для