Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

ГЛАВА 11

Коли Софія вийшла з туалету, Денис вже чекав її біля виходу з крила. Вони мовчки пройшли сходами й вийшли з клініки. Разом підійшли до авто і чоловік відчинив для неї двері. Як тільки Софія зручно вмостилася на сидінні, Денис так сильно стукнув дверима, що вона здивувалася, як це не вилетіло скло. Пристібаючи ремінь, вона з-під лоба глянула на чоловіка. І вперше побачила на його обличчі таке роздратування.

Він що, розсердився, бо лікарка сказала, що її овуляція через день-два закінчиться і потрібно чекати ще майже місяць до сприятливих для зачаття днів? Це ж безглуздо! Якщо йому потрібна дитина ще цього року, то хай замовить уже готову в інтернеті. Софії ж було не важливо, коли народиться малюк. Аби він був здоровий та міцний. «А ще, що б у нього були сірі очі Дениса», – нашіптував голосок у її голові.

Чоловік сів за кермо і виїхав зі стоянки. Кілька вулиць вони проїхали мовчки. Що ж, якщо йому так подобається, – то нехай мовчить. Що-що, а копирсатися в чужих надуманих проблемах та активувати сварки, у неї звички не було.

Вона розглядала перехожих та думала про те, чим сьогодні пообідати, коли Денис нарешті заговорив:

– І коли ти збиралася мені це повідомити? – голос був приглушений, ніби кожне слово давалося йому з труднощами.

– Повідомити про що? Про свою овуляцію?

– Та, яка в біса, овуляція? Я про твою невинність!

– А, ти про це, – напружилася вона. – Але ж я тобі казала, що в мене не було сексу.

– Коли ж це? – єхидно запитав.

– Тоді, у ресторані, коли ми обговорювали деталі.

– Ти не казала, що незаймана! – він досі лютував.

– Ну як же? Я ж говорила, що з мене вийде погана коханка, бо я нічого не вмію, – спритно викрутилася вона.

– «Нічого не вмію» і «В мене ніколи не було сексу», – різні речі, – не повівся чоловік.

Софія розуміла різницю. Але виправдовуватися чи просити вибачення за цю свою особливість, не стала б.

– Якщо тобі це неприємно…

– Що «неприємно»? – перебив її.

– Ну, вся ця кров та…, – вона підшуковувала правильне слово, – тугість, – тут він здійняв догори брову і дівчина пошкодувала, що обрала саме це слово, – то є така процедура, як хірургічна дефлорація. Це…

– Я знаю, що це! – знову завадив закінчити речення.

– Можу записатися до гінеколога хоч завтра. Це займає десять-п’ятнадцять хвилин.

– Софіє, от зараз ти говориш серйозно чи жартуєш? – він коротко кинув на неї розлючений погляд.

– Я не знаю! – вигукнула вона. – Це найбільш незручна розмова у моєму житті! А, між іншим, я малювала на замовлення порнокомікс і по кілька годин в день спілкувалася з його збоченим автором!

Він з подивом глянув на неї, а тоді знову зосередився на дорозі.

– То мені записуватися на цю процедуру чи ні? – тихо запитала.

Вона не знала, що він зараз скаже, бо розуміла, що є чоловіки, які готові платити жінками, аби бути в них першим партнером, але є і такі, які боялися цноти, як вогню. Тим паче якщо власниця цієї цноти – тридцятирічна дівчина. До яких з цих двох груп належав Денис, вона навіть не уявляла.

– Ні, – твердо відповів і ще раз озлоблено глянув на неї. – Я сам це зроблю, – при цих словах, його губи ледь скривилися. Що це було, задоволена усмішка чи неприємне кривляння, вона не встигла розібрати.

Дівчина відчула, як запалали її щоки й відвернулася до вікна. Добре, що Денис уважний водій і не відводить очей від дороги.

Далі вони їхали у тиші. Авто підкотилося до її будиночка. Софія, не чекаючи, доки Денис вийде і відкриє для неї двері, вискочила з салону. Але оскільки чоловік теж вийшов, вона замість того, щоб відразу сховатися за дверима власного дому, повернутися до нього.

– Дякую, що завіз мене до клініки. І за те що підкинув додому, теж спасибі. Тож…, – вона натягнуто усміхнулася йому, – до зустрічі.

І не чекаючи на його відповідь, повернулася.

– Я хочу зайти, – промовив.

– Навіщо? – насторожено запитала.

– Ми ще не все обговорили, – сказав, зиркаючи на сусідів, які проходили по іншій стороні вулиці.

Вона подумки перебрала основні теми для розмов: візит до лікаря, орієнтована дата зачаття, бронювання готелю, її невинність. Здається, це все. Однак у Ворон був такий розпалений вигляд, що Софія кивнула і пропустила його в дім.

Як тільки вони опинилися за дверима, він прогримів на всю веранду:

– Що це за дурні питання про таблетки для потенції?

Дівчина глипнула на нього очима.

– Я вбивала твоє ім’я в інтернеті, – проказала, знімаючи пальто. – Раути, вечірки, зустрічі… Бачила, які дівчата супроводжують тебе. Я на них зовсім не схожа.

– І? – не розумів він.

– Ти звик, так би мовити, до екстракласу. А я – економ. Тобі може бути не комфортно поряд зі мною. А я нічим і не допоможу, бо не вмію… От я і подумала, що потрібна буде якась стимуляція…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍