Читати книгу - "Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сергій примирливо прошепотів:
— Не ображайся. Ми ж пожартували. Правда, Дуб? — дочекавшись позитивного кивка Віталіка, Вороний торкнув Яну за руку та трохи обійняв. — Ти теж пожартувала. Погодься. Ти ж зовсім не знаєш цього чоловіка. Га, Синичка?
Яні зовсім не хотілося зізнаватися у своєму короткому знайомстві. До того ж Сергій по-своєму правий. Що вона знає про Остапа? Крім того, що він чудово цілується.
— Ти правий.
— От і добре.
Вороний у знак примирення знову обійняв її, а Дубовський одразу ж штовхнув його в плече. Скориставшись нагодою, Яна звільнилася від дружніх обіймів.
Вона одразу ж спіймала швидкий зелений погляд. Цього разу похмурий.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка», після закриття браузера.
