Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

Наступної миті я здригнулася і ледь не підскочила з місця, лише дивом усидівши на кріслі, коли демон моментально опинився поряд зі мною, розглядаючи моє передпліччя. Цигарка залишилася дотлівати у попільничці біля вікна, пускаючи вгору тонку сизу ниточку диму.

- Ви здатні зцілювати саму себе? - перепитав демон, ніби не повірив своїм очам. Обличчя його було спантеличеним.

- Так, - трохи нервово підтвердила його здогад, стиснувшись у кріслі й завмерши. Сидячи на моїх колінах, Геррі здибив шерсть і зашипів:

- Ну, і що з того? Тобі яка з цього користь? Чи вирішив вигадати як скористатися цим?

Дорайн підвів голову і здивовано моргнув, не розуміючи про що говорить звірятко. Я швидше заткнула вихованцю пащу і промовила:

- Під час роботи у шпиталі навчилася і потім… часто доводилося практикувати це вміння.

Тепер сірі очі демона були зосереджені на мені. Не знаю як він пояснив собі мої останні слова, але заговорив він зовсім не про те, що крутилося в моїй голові.

- Лікування свого тіла за людськими мірками це вже рівень творця.

- Можливо, - я чомусь зніяковіла під його пильним поглядом. - Я справді давно не проходила переатестацію.

- Не можна так безладно ставитися до своїх сил, - повчально заявив Дорайн. Нарешті він відстав від мене і повернувся до підвіконня. З жалем глянув на сигарету, що майже стліла, загасив її й, забравши кухоль з міцним напоєм, повернувся за стіл. Я зовсім не образилася на його зауваження, в голосі ректора не було ні зневаги, ні гніву, просто констатація моєї помилки, а я точно знала, що в моєму житті була одна вагома перешкода, яка не дозволила мені скласти тест на рівень здібностей вчасно. І зараз я як ніколи була впевнена, що мені необхідно залишитися під захистом контракту з академією. Наче відгукуючись на цю мою думку, демон запитав:

- Ви не передумали щодо нашої домовленості?

- Ні, - сказала навіть голосніше і рішучіше, ніж планувала. - Пів справи зроблено, ми вже знайшли його. Тепер варто вигадати як знешкодити.

Демон вигнув губи в посмішці, окинувши мене швидким задоволеним поглядом і підсумував:

- Чудово. Відпочиньте сьогодні, Елері, а завтра ми вирушимо до підвалу разом.