Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

І так само раптово вирішую, що нікуди її вже не відпущу. Нехай тільки закінчить своє навчання, а далі ніяких закордонів. Зі мною залишиться, нехай звикає до нового життя.

— Даміре, ну ти чого? Задушиш же, — тихо пищить моя дівчинка.

— Вибач. Злякався за тебе. Точно все добре? — відсторонююся, заглядаю їй в очі. Оглядаю з ніг до голови.

— Так. У тебе… — тягнеться рукою до мого обличчя. Завмирає, закінчуючи пошепки:

— У тебе тут бруд, — усе ж таки наважується, проходиться по моїй шкірі пальчиками.

Я ловлю її руку, підношу до губ. Так і завмираємо, дивлячись одне на одного й не сміючи щось сказати.