Читати книжки он-лайн » Романтична еротика 💕🔥🌹 » Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Читати книгу - "Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

111
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 72
Перейти на сторінку:
Розділ 8.4

Все що відбувалося між нами, зводило мене з розуму. Тому що мені цього було настільки мало, що я була готова розридатися.

 

В першу нашу зустріч чоловік був набагато наполегливіше і швидше, а зараз він наче тягнув гуму. Принаймні мені так здавалося. 

 

Між стегон було волого і гаряче настільки, що я вже сама починала тертися об чоловіка. Мені здавалося, що ще трохи і я сама його зґвалтую. Все зроблю сама. І навіть те, що я й гадки не мала, як і що робити, мене не збентежило в цей момент.

 

- Габріель, Габріель ... - Я смакувала його ім'я, стогнала його так голосно і хрипло, що збуджувалася навіть від цього.

 

- Тсс, - чоловік прогарчав мені в губи, а коли я почала тертися об нього сама набагато завзятіше, раптом стулив мої пальці на підборідді й задер мою голову вгору.

 

- Ти що робиш?! - Скрикнула, коли він стиснув пальці ще сильніше, примушуючи мене розкрити очі.

 

- Подивися на мене, - раптом вимовив грізно, а я тільки засміялася, приймаючи це за новий поворот в нашій грі.

 

- Ти хочеш бути поганим сьогодні? Покарати мене? - Облизавши губи, я потягнулася до нього. Ось тільки чоловік відкинув мою голову назад, чим змусив мене скрикнути.

 

- Ти перегинаєш, - нарешті відкривши очі я подивилася на нього з докором.

 

- Мені в очі дивись, - знову пролунав цей дивний наказ, і я спробувала сфокусувати зір на його очах. Вийшло так собі, тому що перед очима все розпливалося. І мене дратувало те, що ми даремно втрачали час. Хоча могли вже веселитися.

 

- Ну подивилася, все?! - Роздратовано вигукнувши йому в обличчя, блиснула очима.

 

Мене дратувала його поведінка, тому що чоловік замість того, щоб мене цілувати, зараз просто на мене дивився. Хоча ні, не просто, він дивився на мене зло і люто. Що мене взагалі не радувало, бо це могло означати тільки те, що він зараз зіпсує наші веселощі.

 

- Ти обдовбана?! - Прибивши мою голову до стіни так, що я заплющила очі, Габріель проорав ці слова. Я не розумію, про що він взагалі говорить. І не розумію чому він так сказився.

 

- Що?

 

- Ти під кайфом! - Продовжує мене вдавлювати в стіну і гарчить.

 

- Так, поруч з тобою я як під кайфом, - вимовляю перше, що спадає на думку.

 

- Ідіотка! - Секунда і його рука зникає з мого обличчя. Ще секунда і його тіло більше не втискається в моє, а мої ноги вже торкаються підлоги.

 

Ну просто супер! Облом на вищому рівні! Виродок!

 

- Що це означає? - Роблю крок до нього, я не згодна переривати те, що ми почали. Якого біса?!

 

- Приводь себе в порядок, ти їдеш додому!

 

- Ти взагалі адекватний? Що це означає?!

 

- А то, що я не трахаю обдовбаних баб, - кидає на мене зневажливий погляд.

 

- Я не займаюся таким. Якщо ти говориш про наркотики, я ніколи ...

 

- Твої очі видають тебе з нутрощами, ти накидалася тут, бо вдома твої очі ще були нормальними.

 

Він знову йде на мене, а до мене з жахом доходить сенс його слів. Я тут же згадую коктейль. Переляканий погляд подруги й це різке бажання до чоловіка, яке з'явилося як ніби нізвідки. І, на жаль, до цього часу нікуди не поділося. Я все ще його хочу, і готова зробити все, щоб отримати своє.

 

- Я просто випила коктейль, який стояв на столі ... Можливо в ньому щось було, - вимовляю невпевнено, заглядаючи в його очі.

 

- А можливо ти пиздиш як дихаєш, - вимовляє Габріель і різко стискає пальці на моєму горлі.

 

- Я ніколи нічого не приймала, - шепочу у відповідь, дряпаючи його руку нігтями.

 

- Чому я повинен тобі вірити? - В його очах бушує ураган, а я прагну бути ним знесена з ніг.

 

- Тому що мені не потрібно було щось приймати, щоб опинитися з тобою тут. Я хочу тебе і так, ти й так прекрасно це знаєш.

 

Господи, що я верзу? Ну ось хто говорить про таке чоловікові? Ось тільки правда була в тому, що я була готова сказати що завгодно, тільки б він знову продовжив до мене торкатися. Тільки б він закінчив почате.

 

- Ти ж прийшов сюди не просто так? Правда? - Піднявши руку і доторкнувшись нею до його паху, я провела по його ширінці.

                                                                                                                                                              
                                                                                                                                                         
                                                                                                                                                       
                                                                                                                                                   
                                                                                                                                                       

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 24 25 26 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"