Читати книгу - "Наказати серцю, Богдана Малкіна"

Щойно двері за хлопцем зачиняються, одразу ж стає занадто тісно поряд з ним. А ще цей погляд, від якого неможливо сховатися, навіть якщо відвести свій.

— Твій час спливає, — нагадую йому, дивлячись нам під ноги, — говори.

— Без проблем, але спершу поясни, що я повинен тобі сказати?

— Лотиш, не вдавай дурня, — серджуся, але тепер взагалі не впевнена у своїх словах. — У вас із Люсі щось там було, я чула, як вона хвалиться комусь про… про те, що ви переспали.

— Що? — сміється й раптом бере мене за руку. — І ти повірила цьому? Справді? Після того, як ми нарешті поговорили?

Несміливо підводжу погляд і знову натрапляю на ніжність його горіхових очей. Розумію, що зробила передчасні висновки, що мала б вислухати його, перш ніж вірити розповідям стервозної француженки.

— Ну, вона говорила англійською… — стинаю плечем. На душі стає спокійніше. А ще дуже тепло, приємно.

— Не здивований, — сміється Ярослав, хитаючи головою. — Підозрював щось подібне. Але то її справи, нехай і далі корчить із себе діву. Мені до неї немає діла. Сподіваюся, тобі теж.

— Більше немає, — також хитаю головою, а за мить уже опиняюся у міцних обіймах хлопця, притиснута до його грудей.

— Князівна, — тихо каже він, а затим схиляється та цілує, ніби ми не бачилися багато років. І від цих поцілунків у мене паморочиться у голові.

***

Пів року потому…

Ярослав

— Сподіваюся, цього разу ніхто нас не розлучить, — дивлюся на дівчину згори донизу, обіймаючи її, та дуже не хочу відпускати. 

— Нехай лише спробують, — ображено говорить вона і тулиться до мене ще більше. — Я страшенно сумуватиму. Повертайся скоріше.

Як би ж я міг… Однак тур занадто насичений концертами, щоб я знайшов хоча б один день, аби побачити її.

— Я теж сумуватиму, — цілую чорняву маківку, а потім беру вродливе усміхнене обличчя в долоні. Яка ж вона гарна! Ніжна, мила, жіночна. Найкраща з усіх! 

— Коли я повернуся, ми обов’язково проведемо цілий тиждень лише вдвох.

— І навіть Нестор не буде тебе діставати? — по-дитячому наївно питає Ясенія, викликаючи усмішку.

— Його ми взагалі відправимо десь на інший кінець світу, щоб не набридав, — не можу не усміхатися, коли дивлюсь на неї. — Тільки я і ти.

Цілую її, а потім притуляюся чолом до її чола, вдихаю прекрасний аромат, без якого буду божеволіти та знемагати.

— Я кохаю тебе, Ярику, — тихий шепіт доторкається до самої душі й несподівано з’являється шалений приплив сил, який штовхає підкорювати цей світ. 

— Я також кохаю тебе, Ясю, — ще раз цілую її у маківку, весело усміхаюся одним кутиком губ, а потім йду, бо мене вже давно чекають. Попереду тривалий концертний тур, море вражень та емоцій. Нової музики, яка лине від душі. Й одна така заполонила думки прямо зараз. І все завдяки Ясенії та її почуттям.

Де б я не був, до тебе повертаюся,

Кого б не бачив, в думках лиш ти одна.

Наші життя навік разом з’єднаються,

Щойно ти скажеш, що лише моя…

_____

Дуже дякую усім за підтримку! Як я й попереджувала, ця книга буде короткою і безкоштовною! 

Підписуйтеся на мою сторінку, аби не пропустити вихід новинок! Попереду багато цікавого))

А поки можете ознайомитися з іншими моїми книгами:

* "Світі. Цукерочка для співака" - історія про відомомго співака та його фанатку, їхнє знайомство в мережі  і стосунки 

* "Чужа іграшка" - книга про студентів. Хороший хлопець та погана дівчина.

* "Парі на мою гордість" - емоційно, загадково і навіть драйвово (дещо про перегони)

До нових зустрічей!

Кінець