Читати книгу - "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"

Розділ 14

-Ммм?
Кейт штовхає мене.
-Агов, що з рукою? 
-Я сплю, облиш мене. -сонно відповідаю я.
-Реніль, можливо ти забула, але в нас коледж.
-Бляха.
Я відкриваю злиплі повіки. Сьогодні мені приснився дуже хороший сон.
Кейт тримає в руках щось подібне на крем.
-Що це?
-Це ти мені скажи, що це? -вона махає переді мною упаковкою. -І що з рукою?
-Обпеклась.
-Чим ти таким займалась, що обпеклась.
Мої щоки заливаються червоним.
-Реніль? -Кейт посміхається кутиком губ. -В тебе, як я бачу, ніч була хороша.
-А тебе, як я бачу, не було вночі. Де ти була?
Вона супить брови і подає мені упаковку.
-Здається, це мазь. Почитай.
Я беру її в руки і розглядаю текст.
Ацербін. Знайома назва.
-Це засіб від опіків?
-Гадки не маю, я не лікар. -вона залізає в мою шафу і перебирає одяг.
Я тягнусь за телефоном, щоб вбити в інтернеті цю мазь.
Замість Google, мені вибиває одне скуте повідомлення від Даніра.
Данір: -Помасти цим руку, щоб опіки пройшли.
Милий вчинок.
Я: -Дякую. Але ці опіки через тебе,якщо ти забув.
Данір: -Ти тільки встала? Через декілька хвилин пара почнеться.
Я: -З чого ти взяв, що я тільки встала?
Данір: -Бо ти тільки тепер відписала.
Я: -Я до тебе ще відписувала десятьом коханцям. Ти нарешті дочекався своєї черги.
Данір: -Хороший жарт.
Я: -Ми спізнимось.
Данір: -Мене це не хвилює, треба вчасно вставати.
Я: -Відірвись від телефона, задрот і йди вчи дітей.
Данір: -Ти також дитина, забула? Я більше не торкнусь тебе! "шокуючий смайлик".
Я: -Ловлю на слові.
Я знаю, що він просто кепкує. Він хоче мене так само, як і я його. І це вже просто потреба.

***
 

Новенька. Як і мало бути. Ми спізнились на пару до Даніра. Кейт все ж пішла на другу половину пари, а я вирішила прогуляти. Та що цей покидьок мені зробить?
Новенька дівчина виглядає дуже спокійною. Ми ще не познайомились, але я вже бачила її в коридорі.
Кейт плескає мене по дупі і виводить руки вперед.
-Що?
-Ходи знайомитись із білявкою.
Я не проти. Якраз і дізнаємось про неї.

Ми йдемо до нашого кабінету, щоб познайомитись із новенькою. Пара вже закінчилась. В нас є величезна перерва, щоб поспілкуватись. В кабінеті немає майже нікого. Звичайно, Данір сидить за столом, але я не звертаю на нього увагу. Хоча дуже хочу...
Дівчина сидить за останньою партою. Пасмо білого волосся звисає над зошитом. Ми підходимо ближче і розуміємо, що це не зошит, а альбом. Вона щось малює.
Кейт плескає в долоні і дівчина дивиться на нас.
Вона мовчить. Я так і думала, вона зі спокійних.
-Реніль. -я простягаю їй руку. -А це-Кейт.
Кейт махає їй, посміхаючись.
Вона трохи думає, перш ніж потиснути мою руку.
-Кіяра. Кіяра Берарді.
-Вау, в тебе гетерохромія?!
Вона посміхається кутиком губ. 
-Так. 
Її праве око повністю зелене, ліве-медово-каре. Біля правого ока в неї декілька шрамів. Біля губи з лівого боку в неї декілька свіжих рубців. Мабуть вона тільки виглядає милою і спокійною.
В неї світле волосся. Блондинка з гетерохромією. Гарненька. 
-Нарешті я згадала! -Кейт підпирається на парту. -Мені знайома фамілія Берарді.
-В мене тут сестра вчиться.
-Я так і знала!
Ого.
-Сестра? Тоді чому ти прийшла сюди тільки тепер? -запитую я.
-Це складна історія. Можливо пізніше я вам розкажу. -вона зітхає.
-Як звати твою сестру?
-Аніта, вона на другому курсі.
-На рік молодша?
-Угу.
Я відсуваю стілець, щоб Кейт сіла на нього, а сама сідаю на парту.
-Встань з парти.
Чую холодний голос Даніра. Він міняється швидше, аніж я міняю свої шкарпетки.
Я вже казала, що в нього біполярний розлад?
Я повертаюсь до нього обличчям і показую йому язика.
Він приймає назліший вираз обличчя, який в нього є і я встаю з парти.
-Фу, довбень. -кажу я дівчатам знаючи, що він мене чує. -Ходімо звідси. Поговоримо деінде.
Кейт встає першою. Кіяра закладає свій альбом і олевець в сумку, і встає за нами.
В кабінеті окрім нас немає більше нікого.
Дівчата виходять перші, я за ними. 
Перевіривши, що Данір дивиться на мене, я показую йому середній палець і виходжу з кабінету.

***
 

Кіяра мовчки слухає наші історії, поки до нас не підходить Ставрос.
Кейт штовхає його під альтанку, обертаючись на різні боки.
Вона щось кричить йому, але ми не чуємо їх розмову.
Він починає мене дико бісити.
Він ж розуміє, що Кейт нічого до нього не відчуває, ало досі липне до неї як банний лист. 
-Звідки в тебе ці рубці? -я показую пальцем біля губ Кіяри.
Вона ніяково дивиться на мене і кусає щоки зсередини.
-Боже, вибач, це мабуть безтактовно з мого боку.
-Все нормально. Я просто не вмію закривати рот, коли це потрібно. -вона посміхається, але я бачу гіркоту в її очах.
Що ж з тобою таке?
Вона виглядає такою гарною, але ці довбані рани на обличчі все портять. Хто ж посмів її так вдаритт, що на її прекрасному обличчі появились рубці?
-Хто це такий? -вона киває на Ставроса, змінюючи тему.
-Це хлопець Кейт. Раніше він був іншим.
-Він погано ставиться до неї?
-Він дістав по морді і тепер хоче щось із цим зробити. Вимитись від позору.
-Його хтось бив?
-Можу сказати тільки те, що він на це заслужив. Не подобається він мені.
-Мені також.
Я дивлюсь на неї, щоб зрозуміти її емоції. Вона зосереджено дивиться на Кейт і Ставроса. Щось потрібно зробити з її спокоєм.
-Слухай, в нас є друг Юстер. Давай я його закличу?
-Хлопець?
-Ну так. 
Дивне питання.
-Будь ласка, не треба. 
-Ти не хочеш знайомитись?
-Мені некомфортно.
Вона не відчуває себе некомфортно. Скоріше, налякано.
Мені хочеться обійняти її.
Я закидую руку їй на плече і притискаю до себе.
Вона пахне м'ятою. Вона так і виглядає.
Її напружене тіло повільно м'якішає. 
Можливо раніше в неї не було друзів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍