Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     - А, Фросина. Заходь.  А це хто?

     - Це… вчитель історії, - майже не збрехала дівчина.

     - Він не схожий на Олександру Петрівну, - пробурмотіла мама.

     - Це тому, що я веду факультативні заняття, - відізвався Алан Михайлович.

     - А, - лише вичавила з себе мама та кинулася на кухню – макарони якраз втекли з алюмінієвої каструльки та почали заливати плиту.

      - Завтра о сьомій я за тобою зайду, - повідомив Алан Михайлович. – Підозрюю, що  змін навіть більше, ніж я припускаю, - і він пішов геть. Фросі стало сумно. Бо цей світ був якійсь дивний.

      - Фросино, - а що у тебе з одягом? – Запитала мама, щойно розібралася із макаронами.

      - Готуюся до вистави на історичну тематику, - збрехала Фрося. Вона якраз виявила, що квартира була манюнею: лише із двома кімнатами, мініатюрною кухонькою, а замість ванни сяяв лише душ, і той був у одній кімнатці із вбиральнею – суцільний жах! А ці подерті шпалери!

      Через дві години, Фрося знала, що витягання підступного воєводи з крижаної річки вдарило по історії аж настільки жахливо, що навіть найбожевільніший автор фантастичних оповідань не міг припустити. Замість Української Держави, була Річ Посполита – Польща. Замість Короля Льва Вісімнадцятого, країною керував Король Владислав Тринадцятий. Державною мовою була польська. І хоча, завдяки “машині часу”, Фрося все розуміла, це все одно було нестерпним. Керували у країні польські магнати. Тож, інакомовні та бідні піддані мали менші права, ніж багаті поляки. А ще, замість противної старшої сестри Марти та трохи збоченого молодшого братика Михасика, Фрося отримала молодшу противну сестру Агнєжку. Білявку!    

     Єдине що не змінилося, це - тато. Він прийшов о восьмій вечора – втомлений, як завжди, - та сказав, що завалений роботою. Вони вчотирьох повечеряли підгорілими макаронами із квашеною капустою. А тоді тато кинувся до своєї кімнати: щось друкувати на друкарській машинці. Фросю, - яку всі звали огидно – “Фросина”, - змусили помити посуд. Світ без прислужників був просто нестерпним! Особливо після того, як Фрося розбила дві таці та одну чашку.

    - А чому ми тут живемо? – Запитала дівчина у мами.

    - Ти ж казала, що тобі байдуже, чи переїдемо ми, чи ні? – Заворушилася мама.

     - Та байдуже, але чому тут?

     - Бо у Мясті Вілкув є робота, - пояснила мама.

      - І що то за місто? – Запитала Фрося.

      - Яка ж ти дурна! – Зраділа Агнєжка, яка чула всю розмову на кухоньці, зі своєї манюньої кімнатки.

      - Якщо така розумна, - відрізала Фрося, якій дуже хотілося дати ляпаса незнайомій противній білявій дівчинці,  - то розкажи мені історію країни. Починаючи з …. Тринадцятого століття.

      Агнєжка історію знала. Вона всілася за стіл, випросила для себе міцний чай і з трьома ложками цурку та розповіла. Після нападу татаро-монгольського війська на Київ, вціліла лише Польща. Річ Посполита впроваджувала політику батога та пряника і, зрештою відсунула Орду аж до Уралу. Потім були роки процвітання та успіхів. Тож, всі громадяни Польщі зараз дуже задоволені.

       - Татаро-монольського війська на Київ? – Перепитала здивована Фрося. – Та їх же під Києвом розтрощили! Це ж був лише манюній епізод в історії.

       - Отакої, - розреготалася Агнєжка. – Бачу, ти як не знала історії, так і досі в дурнях ходиш. Дай мені ще трохи  чаю. Так. О, і ще трохи цукру. Ні, не знудить. Ні, ніхто татаро-монгольського  війська не розтрощив, аж до кінця п’ятнадцятого сторіччя. А тоді вони самі розпалися на декілька країн.

     Це треба було обміркувати, адже Фросю завжди вчили: татаро-монголи лише випадковий епізод в історії. Їх розтрощив воєвода Василько… А, хай йому грець! Невже лише зміна одного воєводи на іншого, аж так змінила хід історії?

      Перш ніж лягти, Фрося вирішила з’ясувати ще одне питання, яке її гнітило.

     - Мамо, - звернулася дівчина до матінки, - а як так вийшло, що нас у вас із татком лише двоє, а я - старша?

      - Тобто? – Переполохалася мама.

      - Хіба ви не хотіли мати більше дітей?

      - В наш час, лише багаті можуть дозволити собі більше однієї дитини. Ми з вашим татом завжди хотіли мати дітей, але трохи згодом, коли вирішимо квартирне питання та питання щодо роботи. Лише коли Агнєжка з’явилася, наше життя потихесеньку стало налагоджуватися.

     - Тобто, - перервала маму сумна Фрося, - я була випадком? Небажаною дитиною?

     Мама знітилася і поспішно, аж занадто поспішно, відповіла:

     - Що ти, доцю! Ми завжди любили тебе. Але, якби ти народилася пізніше, ми б дали тобі більше. А так, - мама почервоніла, потім зблідла, зібралася і, зрештою, вичавила: - мені дали направлення. У крамниці на п’ятій авеню є крамниця сучасного одягу. Якби… якби ти могла там працювати продавчинею, було б чудово, - вона простягнула Фросі папірець із адресою.

      Це був справжній шок! Працювати?! У крамниці?! Дівчина вже збиралася повідомити, що саме вона думає про таку неприйнятну пропозицію, але мама аж занадто жалібно відводила погляд. Тож, Фрося промовчала. Цей світ занадто дратував!