Читати книгу - "Опанувати Елементи, NikaLerina"

Розділ 11

За ці два дні мене відволікали всілякими способами, аби я тільки не йшла до Рубера. Схоже, що справи там були кепські, та його одужання майже не рухалося. Рани, якими ті химери його поранили, не заживали.

— Але чому? — я дійсно не розуміла, адже в їхньому світі існує магія, хоч і доступна лише обмеженому колу людей, але вартового мусять вилікувати, навіть найгірші поранення.

Емер важко видихнув, відкинувшись на крісло. Після прогулянки ми зайшли випити кави, та нарешті він почав надавати мені хоч якусь інформацію про стан Рубера.

— Бо ті монстри, що напали на нас, були породжені Скверною.

— Але ж ви казали, що вона вбиває лише природу, — з здивуванням відгукнулася я. Нічого не розумію.

— В тому-то й справа: до цього все було, як завжди, але ми не знаємо, як це сталося і чому. Тварини почали мутувати й скаженіти, вони ввібрали частину її сили, тому вбити їх ніхто не в змозі...

Окрім мене...

— І тому рани Рубера не загоюються нормально, адже нанесені вони буквально самою Скверною.

— Ти ж маєш силу цілительства, чому ти не вилікуєш його?

— Вона не активована, я не можу.

— То давай, активуй, чого ж ти чекаєш!

— Я... ми...

— Куди тягнути? Він же страждає!

— Ти права, це може спрацювати, — задумливо почухав він підборіддя. — Але Смарагд ще не проявився.

— А як йому проявитися, якщо ви ці дні тікаєте від мене?

Він піднявся, підійшовши впритул до мене.

— Що ж, мій Елемент не такий норовливий. Давай спробуємо не затягувати з цим, в цьому ти права, — мовив він спокійно.

Все одно, як не вийде, то нічого; але спробувати ми мусимо. Я не пробачу собі, якщо він і далі страждатиме. Емер взяв мене за руку, впритул схилившись до мого обличчя, і майжке в самі губи прошепотів:

— Я Вартовий Emeraldian. Прийми мій Елемент, — прошепотів він.

Я, ледве стримуючи хвилювання, відповіла:

— Я... я приймаю твій Елемент.

Але нічого не сталося. Я стояла, дивлячись йому в очі, шукаючи хоч якійсь зміни, хоч якогось знаку, який би підтвердив злиття.

— Певно ще не час, — сказав він із сумом відстороняючись.

— Ні... давай, щоб тебе... Я кажу, що приймаю, ти чуєш!

І все потонуло в сяйві зеленого світла, на мить осліпивши мене. Коли я відкрила очі, вже стояла сама, лиш відчувши, як смарагд проник в моє серце з легким лоскотінням по ключиці.

— В тебе вийшло, — сказав він у моїй голові.

— Так... вийшло, — промовила я тихо, ледве повіривши власним відчуттям.

Я була в шоці від того, що все ж таки це сталося так швидко, і не очікувала, що він відізветься.

— Моя сила — це Природа та Цілительство. Елемент землі дає тобі змогу будувати бар’єри й стимулювати регенерацію. Згодом ти зможеш управляти самою природою. Саме наш тандем буде оживляти землю після Скверни, — продовжив він, лунаючи в моїй свідомості.

— Як мені вилікувати Рубера? — запитала я, відчуваючи, як розбурхується всередині тривога.

— Оу-оу, не поспішай. Для першого разу цього достатньо, як би мені не хотілося, але ти сама його прикликала, а не він пробудився по своїй волі. Тож, поки Елемент не проявлений, він нічого тобі не дасть, — відповів він.

— Пішли спробуємо. За це нічого не буде, ніхто й не дізнається; вони ж навіть не зрозуміють, що ти... емм... в мені, — зніяковіло сказала я, почервонівши. Ніяк не звикну до цього їх формулювання.

— Тобі туди неможна, Каті, то не для твоїх очей видовище, — прошепотів голос.

— Я вже все бачила, давай спробуємо, — наполягла я.

Я все ж його вмовила, сподіваючись, думала що здасться швидко, але він виявився міцним горішком. Відчувала себе шпигункою на завданні: нам доводилося пробиратися так, щоб нас ніхто не помітив, ну, по можливості. На щастя, спільником був Вартовий, який знав, як проникнути в кімнату.

В моїй голові лунали тихі смішки.

Я підійшла до кімнати Рубера. З допомогою Емера знайшовши її без зусиль, та зайшла, зачинивши двері за собою й надійно зафіксувала їх на замок — Рубер спав. Це було на краще: він не побачить, як я, можливо, зганьблюся або розгублюся.

— Каті, все буде добре, — прошепотів голос Емера в моїй свідомості.

Я глибоко зосередилася та спробувала прикликати силу для зцілення Рубера, але, як і минулого разу, нічого не відбувалося.

— Де ти відчула мене при злитті? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍