Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Глава 11: Заплутані почуття

Коли машина зупинилася біля будинку Аліни, Дмитро відчув, як важко стало дихати. Весь цей вечір був наповнений неймовірною емоційною напругою. Він не міг пояснити, чому це сталося, чому його серце билося швидше щоразу, коли вона була поруч. І зараз, коли вони залишилися наодинці, цей момент здавався неймовірно значущим.

Він подивився на неї, і їхні погляди зустрілися — це було щось більше, ніж просто спільний погляд. Це була тиха розмова без слів, розмова, яку він не міг контролювати. Аліна дивилася на нього так, ніби теж відчувала те, що відчував він. Її очі були сповнені невисловленого запитання, яке він не міг відповісти. Вона була настільки близькою і водночас такою далекою.

Дмитро зробив крок до неї, майже бездумно. Його рука потяглася до її обличчя, і він не міг стримати себе. Йому хотілося лише одного — торкнутися її, відчути тепло її шкіри під пальцями. Він обережно провів пальцями по її щоці, м'яко, так, наче боявся зробити хоч один зайвий рух, який міг би розірвати цю магічну мить.

І тоді він зрозумів — він не може більше чекати. Не може більше триматися на відстані. Весь цей час він намагався зберегти дистанцію, не дозволяти собі захоплення, але в цю секунду всі його принципи розсипалися, як картковий будиночок.

І він поцілував її.

Поцілунок був м’яким, спочатку обережним, немов сумніви, що все відбувається насправді. Він відчував, як її губи відповідають йому, як м’яко і ніжно вони зливаються в єдину мить. Це не було схоже на те, як він цілував інших жінок. Тут не було швидкості або гарячкових рухів, тут було щось більше — щось тихе, спокійне, але неймовірно сильне.

Він відчував, як її дихання змішувалося з його, як її серце билося в такт його власному. Вся його свідомість злилася з цим поцілунком, і він відчував, як у ньому прокидається щось нове, те, що він намагався придушити. Її губи були такими м’якими, а дотик її тіла — таким знайомим і водночас дивовижно новим.

Він відчув, як її тіло підпорядковується йому, як вона поступово зливається з його рухами. Він не міг стримати себе, його руки обійняли її, притягуючи ближче. Це була не просто фізична реакція — це було сильне, непереборне бажання бути з нею, бути ближче. Його пальці злегка стискали її талію, і він відчував її реакцію, її відповідь на кожен рух.

Він не хотів відпускати її, не хотів, щоб цей момент закінчувався. Йому здавалося, що це було так давно, як він хотів відчути щось подібне. Але це було настільки неочікувано, настільки захоплююче, що він не міг собі цього пояснити.

Її губи відповідали йому з такою ніжністю, що він забув про все на світі. Не було роботи, не було правил, не було жодних перепон. Був тільки цей поцілунок, який перевертав все, що він коли-небудь знав про стосунки, про емоції, про себе.

Коли вони нарешті відчепилися один від одного, Дмитро відчув, як важко йому дихати, як серце б’ється так сильно, що він думав, що його чути на вулиці. Але він не зміг сказати нічого. Він просто дивився на неї, на її розпахнуті очі, на її злегка розтривожену посмішку, і зрозумів, що це щось більше, ніж просто потяг.

Їй було так само важко — вона стояла перед ним, трохи розгублена, але в її очах він бачив те саме, що було в його власних — бажання. Бажання бути ближче, бажання не розлучатися.

Але раптом його телефон задзвонив, і цей дзвінок немов різко вивів його з цього сну. Він підняв слухавку, і це порушило той чудовий момент.

— Вибачте, Аліно, мені потрібно йти, — сказав він без емоцій, немов нічого не сталося. — Поговоримо згодом.

Коли їхав в машині,  не міг позбутися думок про їхній поцілунок. Це був не просто поцілунок — це було щось більше. Щось, що він не міг пояснити. Вона була не схожа на інших жінок, яких він зустрічав. Вона була інша — чиста, ніжна, з іскрою цікавості в очах, яка не дозволяла йому просто пройти мимо. Кожен її рух, кожен погляд викликав в ньому емоції, які він давно забув. І ось цей поцілунок... Його губи знайомо і так природно торкнулися її губ, але це було не просто бажання — це був цілий світ почуттів, які не можна було втиснути в жодні рамки. Він розумів, що можливо вона образиться, що він так поїхав, але йому потрібно було вирішити всю ситуацію, яка скалалась, і якщо виясниться, що це правда, то їм прийдеться розійдись, ще навіть не почавши зустрічатися.

Дмитро сидів за кермом, все ще обмірковуючи той момент, який щойно стався між ним і Аліною. Відчуття були настільки сильні, що він не міг їх просто відпустити. Його думки були розпорошені, емоції — змішані. Кожен раз, коли він намагався повернутися до реальності, перед очима постала усмішка Аліни, її погляд, її рука, що торкалася його. Все було настільки живим, що, здавалось, навіть повітря між ними було сповнене напругою. Що це все означало? Чи готовий він був це пережити?

Його роздуми знову повернулися до телефонного дзвінка. Він подивився на екран і зітхнув. Це був її номер.

Легкий відтінок роздратування проскакував у його душі, коли він проковтнув гірку посмішку і натиснув кнопку відповіді.

— Дмитре, привіт, — почувся знайомий голос, що був сповнений ніжності і одночасно щось схоже на страждання. Лана, його колишня, все ще мала звичку звертатися до нього з цією м’якістю в голосі, яка завжди виводила його з рівноваги.

— Привіт, я тебе слухаю, — він не знав, чи хоче він зараз чути її голос, але відповів холодно, аби не видавати своє внутрішнє невдоволення.

— Слухай, я тебе дуже потребую. Мені так не вистачає тебе, — її слова знову заповнили машину, але вже не були такими бажаними, як колись. — Я все думала, можливо, ти ще хочеш повернутися? Можливо, ми можемо все виправити? Я все ще тебе люблю, Дмитре, і чекаю на тебе. Це так складно без тебе. Я… Я вагітна.

Він завмер. Це було більше, ніж він міг сприйняти в один момент. Слова «вагітна» — їхній удар був нечуваним, його серце ніби зупинилося на секунду, коли він спробував усвідомити сказане.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍