Читати книгу - "Чвара королів"

ніж поразка. Поразка — то смерть і сором.»

— Гаразд. Вилазку очолю я.

Якщо він гадав, що Хорт засоромиться і поверне собі мужність, то помилився. Клеган лише зареготав.

— Ви?!

Тиріон ясно бачив недовіру на обличчях.

— Та я ж. Пане Мандоне, ви повезете королівський прапор. Поде, неси шолома.

Хлопець побіг виконувати наказ. Хорт сперся на вищербленого, заплямованого кров’ю меча і витріщився великими білими очима. Пан Мандон допоміг карликові знову сісти в сідло.

— Шикуйсь! — гукнув Тиріон.

Його великий гнідий огир мав на собі налобника та нагрудника, чабрака з кармазинового шовку на спині, а під ним — кольчугу. Високе сідло було визолочене. Подрік Пейн передав йому шолома та щита з важкого дубу зі знаком золотої правиці на черленому полі, оточеним малими золотими левами. Він повів коня кроком по колу, роздивляючись свою крихітну спиру. Наказові підкорилася жменька вояків — хіба що зо два десятки. Та й ті сиділи на конях з очима такими ж білими, як Хортові. Тиріон кинув презирливий погляд на решту — на лицарів і компанійців, що виїжджали з Клеганом.

— Люди мене кличуть Півпаном, — гірко мовив карлик. — Половинкою від чоловіка. То хто ж тоді ви?!

Його слова влучили в ціль. Один з лицарів, без шолома на голові, сів у сідло і приєднався до загону. За ним рушило двійко найманців. А тоді ще і ще. Король-Брама знову здригнулася, і за мить число в загоні Тиріона подвоїлося. Він загнав їх у пастку. «Якщо я битимуся, то й вони мусять, бо інакше їх вважатимуть убогішими за кульгавого курдупеля.»

— Ви не почуєте, як я гукаю ім’я Джофрі, — мовив Тиріон до них. — Не почуєте і кличу «Кастерлі-на-Скелі»! Станіс хоче сплюндрувати ваше місто. Браму вашого міста він зараз ламає тараном. То їдьмо разом і заженімо у пекло того сучого сина!

Тиріон вийняв сокиру, розвернув огиря і затрусив ристю до потерни для вилазок. Він сподівався, що решта рушила слідом, але дивитися боявся.

Санса VI

Смолоскипи яскраво блимали проти куваного металу стінних держаків і наповнювали королевину танцювальну палату сріблястим світлом. Та незважаючи на це, у палаті панував морок. Санса бачила його у блідих очах пана Ілина Пейна, що стовбичив, наче камінна подоба, коло задніх дверей без їжі та питва. Вона чула той самий морок у хрипкому кашлю князя Гиліса, у шепоті Ознея Кіптюга, що бігав туди-сюди, приносячи Серсеї новини.

Санса саме доїдала юшку, коли він з’явився крізь задні двері уперше. Вона побачила, як він балакає зі своїм братом Озфридом, а тоді видирається на поміст і стає на коліно коло королевиного престолу. Озней смердів кіньми, мав на щоці чотири довгі подряпини, вкриті засохлою кров’ю, а волосся його спадало нижче від коміра та лізло у вічі. Хоч вони й шепотілися, та Санса мимоволі все чула.

— Флоти стикнулися у битві. Скількись лучників висадилося на берег, але Хорт порізав їх на шматки, ваш-милість. Ваш брат підіймає ланцюг, я чув знак. Якісь п’яні волоцюги у Блошиному Подолі вибивають двері та лізуть у вікна. Князь Бережняк наказав золотавим дати їм ради. Септ Баелора набитий, аж тріщить, усі моляться.

— А що мій син?

— Король ходив до Септу по благословіння верховного септона. Тепер ходить мурами з Правицею, підбадьорює людей, каже, щоб хоробро билися, всяке таке.

Серсея махнула чашникові по ще один келих вина — золотого вертоградського, запашного та міцного. Королева не обмежувала себе, але від того тільки гарнішала — щоки в неї червонілися, очі палали яскравим, трохи божевільним блиском. «Очі з шал-вогню» — подумала Санса.

Тим часом грали музики, жонглери кидали у повітря своє причандалля, Місячок тинявся палатою на дибах і передражнював усіх присутніх, а пан Донтос ганявся за служницями на коні-помелі. Гості сміялися, але невесело — таким сміхом, що за мить може обернутися на плач. Тіла їхні сиділи тут, а думки та серця літали десь понад міськими мурами.

Після юшки подали дрібно порізані яблука з горіхами та родзинками. Іншого разу така страва смакувала б усім, та сьогодні все на столі було густо присмачене страхом. Санса не єдина в палаті відчувала відразу до їжі. Князь Гиліс більше кашляв, ніж їв, Лолиса Стокварт сиділа набурмосена і тремтіла, а юна дружина одного з лицарів пана Ланселя почала плакати і не могла спинитися. Королева наказала маестрові Френкену вкласти її в ліжко та дати чару сон-вина.

— Сльози! — презирливо мовила Серсея до Санси, коли молоду жінку вивели з палати. — Моя вельможна матінка називали їх зброєю жінки. А зброя чоловіка — меч. Красномовно, чи не так? Відразу зрозуміло, що кому судилося в житті.

— Чоловікам важко, вони мусять мати велику відвагу, — відповіла Санса. — Адже отак виїхати проти мечів та сокир, коли всі намагаються тебе вбити…

— Хайме колись сказав мені, що почувається живим тільки у битві та в ліжку. — Вона підняла келиха і зробила довгий ковток. Їжа лишилася недоторканою. — Та я б краще стала проти всіх мечів світу, ніж сидіти отак безпорадно і прикидатися, наче мене тішить товариство полохливих курок.

— Але ж це ви їх запросили, ваша милосте.

— Бо від королеви чекають певних речей. Від тебе їх теж чекатимуть, якщо ти таки вийдеш заміж за Джофрі. То починай вчитися зараз.

Королева роздивилася дружин, дочок та матерів, що заповнювали лави.

— Самі по собі курки нічого не варті. Але вони мають півнів, а ті, бува, мають якусь вагу. Деякі з півнів навіть переживуть цю битву. Тому я мушу брати курок під свій захист. Якщо мій ниций дрібний братик якось спроможеться виграти цю битву, курки повернуться до своїх чоловіків та батьків і квохтатимуть їм, яка я була відважна, як їх надихала моя мужність, як я підносила їхній дух і ані на мить не сумнівалася у перемозі.

— А якщо замок впаде?

— Ти саме цього хочеш, чи не так? — Серсея не чекала заперечень. — Якщо мене не зрадить власна сторожа, то якийсь час я тут протримаюся. Потім піду на мури і попрохаю почесно здатися князеві Станісу власною особою. Так ми зможемо уникнути найгіршого. Але якщо Маегорів Острог впаде раніше, ніж нагодиться Станіс, тоді справа інша — тоді більшості моїх гостей судилося невеличке зґвалтування. А в наші непевні часи не слід також виключати каліцтва, тортур і перерізаних горлянок.

Санса нажахалася зі слів